Читати книгу - "Гуляйполе"

— А ви, анархісти, лише добро? — перебив Ленін запального, як він подумав, "южанина" і, зупинившись впритул біля нього, пожирав його очима. Нестор повернув голову трохи праворуч і їхні погляди зійшлися у німому двобої. Очі гуляйпільця випромінювали, певно, якусь сатанинську силу, бо господар кабінету нараз відсахнувся од Махна і відверто сердито запитав:

— Звідки ви усе це взяли, батенька?

— Я читаю й аналізую не лише Кропоткіна, Бакуніна, а й справді мудрого Ульянова-Леніна і бачу, що ваша теорія розходиться з практикою, — цього разу Махно відповів спокійно і, здається, сказав дещо приємне для Ілліча (мабуть те, що назвав його мудрим), бо той розцвів в усмішці. Та Нестор, як непередбачуваний скорпіон, тут же боляче вкусив вождя:

— Ваші дії можуть викликати в народу не лише невдоволення, а й військовий опір.

— Ви хочете сказати, що битиметеся й проти нас?

— Я ваш союзник доти, доки не будете шкодити селянству вільно хазяйнувати на своїй землі.

— Це вже непогано, вірніше, не зовсім погано, — сказав Ленін. Хоча ви у поняття "не шкодити селянству вільно хазяйнувати на своїй землі" вкладаєте дещо інший зміст, ніж ми — більшовики. Ви відмітаєте усяку державу...

Ленін хотів ще продовжити свою думку про анархізм, але його перебив Махно:

— Я, пане Ленін, анархіст-комуніст. Моя партія за широке самоврядування на місцях. Держава, як держава насилля, має вмерти під ударами революційних трудящих, але не відразу, а поступово, в міру зміцнення місцевих органів самоврядування. Я зрозуміло роз'яснюю?

Ленін глузливо розсміявся. Він побачив перед собою примітивного анархіста, якого міг теоретично роздушити, як дощового черв'яка. І це він спробував зробити негайно:

— Таким чином, ви за цілковиту вакханалію суспільства вже на самому початку революції, яка сама собою несе елементи цієї вакханалії. Причому, за вакханалію зі своїм революційним початком, але без чіткого бачення її завершення.

Та Махно виявився не таким уже й примітивним, як подумав про нього Ленін. Нестор авторитетно парирував:

— Жовтневий переворот у Росії в 1917 році — це не революція, а лише переворот, здійснений верхівкою кількох партій, а не народом. Тому й вам, пане Ульянов, важко мене зрозуміти. Революція — це та форма боротьби, яка розпочата і ведеться знизу, народними масами. І ця революція вже на своєму початку повинна створити такі органи самоврядування, які служили б селянам і робітникам, а не тим, хто скористався революційним духом народу. Якщо ви називаєте такі органи самоврядування зародком держави, то що ж... Хай буде по-вашому. Але ще раз підкреслюю: більшовицька держава має бути для трудящих, а не трудящі для держави. Словом, ви ставите на найвищий щабель державу, якій має підкорятися народ. Ми ж, анархісти-комуністи, перший голос віддаємо народу в особі його органів самоврядування.

Ленін замислився і знову щось занотував на аркуші паперу. А Свердлов подумав: "Ну що, Володимире Іллічу, маєш облизня? У твоєму розумінні держава щось на зразок святої корови, а трудящі, які, по суті, створили цю державу для себе, є її підданими, а то й заручниками... У Махна значно привабливіше. Погодься з цим!" Та Свердлов лише так думав, але своїх думок не висловлював, тримав їх при собі, аби Ульянов з властивою йому категоричністю не обізвав його анархістом, демагогом, проституткою, іудушкою врешті-решт. Чути про себе такі епітети Яків Михайлович не хотів, принаймні, зараз.

Ось Ленін закінчив писати і знову взявся за гостя:

— Цікаво ви розмірковуєте, навіть архіцікаво. Якщо схилитися на ваш бік, то як тоді розуміти захист вітчизни, патріотизм? Як ці поняття будуть поєднуватися з вашою хуторянською, а вірніше, аморфною державою?

Махно пояснив:

— Якщо селяни і робітники будуть вільними і багатими, то вони за таку батьківщину не пошкодують і життя.

Ленін знову щось швидко занотував на аркуші паперу.

— Архіцікаво, — сказав він. — І ви, я зрозумів з повідомлення товариша Свердлова, вже дещо подібне застосували у себе. Ви вже будуєте нове комуністичне суспільство на анархістський ладу. — Ленін замовк, бо забув назву містечка, з якого прибув гість, а тому благально глянув на Якова, мовляв, допоможи.

— У Гуляйполі, — підказав голова ВЦВК і приємно усміхнувся, у нього знову виникла крамольна думка: "Тепер уважно слухай, Володю... І нехай не задушить тебе гординя, а віддай кесареве — кесарю... Ти часто повторюєш, що всі повинні вчитися, вчитися і вчитися... Ось і вчися у звичайного українського селянина, як створювати нову демократичну державу, а не державу держимордів..."

...Потойбічний світ. Ленін на цьому місці перегляду свого життя, наче блекоти об'ївся, накинувся на інтелігентного єврея Свердлова, котрий сидів поряд:

ЛЕНІН. Так ось ти який підлотник, Якове Михайловичу... Аж тепер викрив я тебе! Проститутка ти, ось хто! І в тисячу разів паскудніший, ніж Льова Троцький. Нарешті, тебе спіймано... Дійсно, ти — анархіст нижчої проби. І добре люди зробили, що тебе відлупцювали на якомусь там мітингу в Україні... Бачиш, який ти! Думав одне, а мені говорив зовсім протилежне. Гадав, що так і проживеш не розвінчаний? Ні ж бо, дудки! У нашого Диявола все занотовано...

Яків Свердлов у Пеклі тільки те й робив, що вимощував Дороги "добрими намірами"... Чи ж не спокутування гріхів! Йому заздрили всі грішники, особливо більшовики й вірні