Читати книгу - "В погоні за Привидом"

утруднити вас таким дорученням, але в мене іншого виходу не було.

До скорої зустрічі.

Ваш Каниш Жанбаєв».

Цифри тексту були, звичайно, шифром. Треба було негайно їх розкодувати.

— Зачекайте хвилинку, — сказав Єршов Аскару, відходячи вбік. — Я напишу декілька слів Жанбаєву.

— Будь ласка, — байдуже відповів Аскар. — Тільки швидше. Поїзд, з яким я можу відправити записку, швидко відходить.

Єршов дістав блокнот і, притулившись до стінки вокзальної будівлі, почав розшифровувати тайнопис Жанбаєва, а Аскар, щоб не заважати йому, пішов до кіоска з газованою водою.

Секретні вказівки Жанбаєва були лаконічні. Вони лише підтвердили розпорядження, дані відкритим текстом.

Що ж робити тепер? Не віддавати чемодан? Але це означає — викрити себе і дати Жанбаєву можливість утекти. Арештувати негайно Аскара? Але ж він може і не бути співучасником Жанбаєва і навіть, виявившись співучасником, може не знати, де зараз Жанбаєв. Недарма у Жанбаєва кличка «Привид» — він, звичайно, нікому не довіряє нічого серйозного, і Аскар навряд чи знає про нього що-небудь певне.

Іде час однак, треба щось робити. Джандербеков уже напився води і, поглядаючи на годинник, скоса дивиться в бік майора. Нічого не зробиш — треба, видно, йти на риск!

Єршов швидко написав записку з словами, які нічого не означали, і декількома цифрами зашифрував у ній свій позивний, щоб Жанбаєв знав, від кого вона..

— Будь ласка, Аскаре Габдулловичу, — звернувся він до Джандербекова, який вже підходив до нього. — Ось вам чемодан і записка для Жанбаєва.

По дорозі додому Єршов зайшов на пошту і одержав листа від Малиновкіна. Лейтенант повідомляв свою нову адресу. У відповідності з розпорядженням Єршова він ні на станції, ні навіть у місті сьогодні не був. Сидітиме вдома до темряви, а ввечері піде на пошту за новим наказом майора.

Єршов тут же на пошті написав листа Малиновкіну. Розповів йому про пригоду з чемоданом Жанбаєва і запропонував зв'язатися з місцевими органами МВС і залізничним начальством. Треба було терміново попередити їх про посилення пильності, про можливу диверсію на будівництві залізниці. Адже могло статися, що в чемодані, який привіз Єршов Жанбаєву, була вибухівка.

Тривожна обстановка

Наступного дня після того, як Єршов повернувся з Аксакальська, йому знову вдалося зв'язатися по радіо з Жанбаєвим, який, коротко повідомивши про одержання чемодана, дав Єршову нове, досить дивне розпорядження: «Якщо завтра Аскар не ночуватиме вдома і не повернеться до ранку, негайно забирайте рацію, сідайте на поїзд і виїжджайте в Аксакальськ. До Габдулли Джандербекова не заходьте. Найміть кімнату на Джамбульській, двадцять один, у Арбузова. Передайте йому привіт від мене і о двадцять четвертій нуль-нуль будьте на прийомі».

«Що б це могло означати?» — здивовано подумав Єршов, вимикаючи рацію. Скидалось на те, що Жанбаєв збирається ліквідувати свою базу в Перевальську. Але яке відношення має до цього Аскар? З ним трапиться що-небудь чи йому доручається щось дуже серйозне? І чому слід уникати квартири Габдулли Джандербекова?

Поки що було ясно тільки одне: Жанбаєв збирається щось зробити. Потрібні, значить, якісь термінові заходи, які перешкодять ворогові здійснити його задум.

Не заходячи додому, городами Єршов вийшов на вулицю. Будинок, в якому оселився тепер Малиновкін, був йому відомий. Він спеціально проходив мимо нього вдень, щоб на всякий випадок знати, як потрапити туди вночі. Без великих зусиль знайшов він його і тепер, подивившись на всі боки, тихо постукав у вікно тієї кімнати, в якій жив Малиновкін.

Голова лейтенанта зразу ж появилась біля вікна. Пізнавши майора, Малиновкін обережно відчинив кватирку:

— Що трапилось, Андрію Миколайовичу?

— Можете ви непомітно вийти до мене на вулицю?

— Краще, коли я через вікно вилізу, щоб господарів не турбувати.

Поспішно одягнувшись, лейтенант перекинув ноги через підвіконня і стрибнув на землю: у темряві він не боявся, що хто-небудь помітить це.

Єршов узяв Малиновкіна під руку і, повільно пройшовши з ним вздовж глухої, темної вулиці, повідомив про нову шифрограму Жанбаєва.

— Безперечно цей негідник задумав якийсь злочин! — схвильовано вигукнув Малиновкін, стискуючи кулаки.

— Спокійніше, Дмитре! — суворо зупинив його Єршов. — Постарайтесь обходитися без знаків оклику. Ідіть негайно до начальника місцевого МВС. Повідомте його про можливу диверсію найближчої доби. Попросіть встановити нагляд за Аскаром Джандербековим. Попередьте про небезпеку і залізничників. Без їхньої допомоги навряд чи нам вдасться що-небудь зробити. А мені треба повертатися в будинок Джандербекова, щоб не викликати підозри в Аскара. Зустрінемося вранці о дев'ятій годині в молочній, на розі Першотравневої вулиці.

Майор майже не спав решту цієї ночі, а як тільки розвиднілося, напружено почав прислухатися до звуків у домі Джандербекова. Темірбек не ночував сьогодні вдома, але Аскар ще вчора ввечері ніби ненароком повідомив Єршова, що той пішов у гості до якогось родича і, мабуть, там заночує.

Сам Аскар прокинувся, як звичайно, о сьомій. Він не поспішаючи умився на кухні, поснідав і пішов на роботу. Єршов стежив за ним крізь вікно. Він ішов своєю неквапливою перевалистою ходою, трохи сутулячись і незграбно розмахуючи руками. Звичайно, важко було по ході судити про те, що на душі у Джандербекова, але Єршову здалося, що людина, яка щось замишляє, не може йти так спокійно.

Без чверті дев'ять майор пішов на Першотравневу вулицю. Молочна тільки що відкрилася, але коли він зайшов у приміщення, то побачив, що Малиновкін уже якось ухитрився замовити собі кисле молоко і склянку кофе.

Єршов сів за сусідній столик і ввічливо попросив у Малиновкіна меню. Лейтенант простягнув йому довгасту