Читати книгу - "Онуки наших онуків, Юрій Павлович Сафронов"

Віктор Платонов. — Вийшло декілька книжок з її ілюстраціями.

Незважаючи на те, що Вікторів прилад не був справді художником, він чудово відповідав своєму призначенню копіювальника, і я зацікавився ним і з того вечора взявся допомагати Вікторові.

Непомітно пролетіло ще кілька місяців. Я остаточно звик до нового світу, до нових звичаїв життя, навчився керувати новою технікою і, зрештою, перестав бути схожим на допитливу дитину, яка приїхала з глухого села у велике індустріальне місто. Звик я і до мішаної мови, якою спілкувались мої нові друзі, і вже непомітно сам вживав слова та вирази не тільки з англійської, яку я знав раніше, а й з інших мов.

Після невдалого досліду в підземній лабораторії вся наша подальша робота залежала від наслідків розрахунку четвертої пульсації. Для нас важливо було з’ясувати, співпадуть чи ні експериментальні дані з теоретичними. Розрахунки робив Чжу Фан-ші у Філадельфії, де щойно встановили нову обчислювальну машину. Ми нетерпляче ждали від неї повідомлень.

Та Чжу Фан-ші щось довго зволікав, хоч, на нашу думку, результат уже давно мав би бути готовий. І ось врешті-решт на столі в Олени Миколаївни задзвонив телефон. На екрані з’явилось обличчя Чжу Фан-ші.

— Нарешті, Чжу! Кажіть мерщій, що там у вас вийшло! — стала підганяти його Олена Миколаївна.

Чжу Фан-ші всміхнувся і, трохи перекручуючи російські слова, сказав:

— Добридень, Олено Миколаївно! Як ваші справи?

— Все, як і раніше. Здорові будьте! Що це у вас сьогодні за нестерпна ввічливість?

— Ні, Олено Миколаївно, я завжди такий.

— Чжу! — з благанням вигукнула Олена Миколаївна. — Бога ради, кажіть, маєте результат? Скінчили обчислення?

Чжу Фан-ші відповів не зразу:

— Обчислення-то скінчили. Машина чудова. Працює, мов блискавка. Дуже добра машина.

— Ну, а результати?

— Зараз покажу.

Він підніс до екрана аркуш паперу, на якому було виведено криву, що нагадувала зуби у пилки. Кожен наступний зуб був більший за попередній. Це були пульсації мікросонця. Четвертий зуб, який зображував давно очікувану пульсацію, був нанесений лише наполовину: йому бракувало гостряка. Тут крива пульсації робила декілька зигзагів і обривалася.

— Нічого не розумію. Ви ж казали, що скінчили обчислення. Де ж кінець четвертої пульсації? Чому ж ви мовчите? Чому? Що з вами сьогодні?

— Олено Миколаївно, — повільно промовив Чжу Фан-ші, — я з’ясував, що шляхом розрахунку одержати четверту пульсацію мікросонця неможливо.

— Як це?

— При обчисленні четвертої пульсації виходить математична невизначеність типу нуль, поділений на нуль…

— А ви не пробували розкрити цю невизначеність?

— Пробував, разом з математиками тутешнього інституту. Нічого не виходить.

— Що ж тепер робити? Може, машина несправна? Ви перевіряли розрахунки?

— Звичайно. Тричі. Розрахунки збігаються цифра в цифру.

— Що ж ви пропонуєте, Чжу?

— Давайте разом подумаємо, — запропонував Чжу Фан-ші. — Чи можемо ми найближчим часом повторити дослід у підземній лабораторії?

— Ні, — рішуче заперечила Олена Миколаївна. — На це треба рік, а може, й більше. Хтозна, з якими ще труднощами можемо зустрітися на цьому шляху…

— Отже, експериментальний шлях відпадає, — підбив підсумок Чжу Фан-ші. — Тепер про теорію. Тут я скажу. Трудність суто математичного характеру. Детермінант нашої складної системи досить близький до нуля. З такими системами дуже неприємно мати справу. Від них завжди можна чекати усяких курйозів. А обминути трудність досі не вдалося ні мені, ні тим фахівцям-математикам, з якими я радився.

— Значить, ви вважаєте… — почала Олена Миколаївна.

— Я вважаю, — обірвав її Чжу Фан-ші, — що й на цей теоретичний метод дослідження не можна покладатися в нашій подальшій роботі.

По його словах запанувала довга пауза. Всі з надією дивились на Олену Миколаївну, чекаючи її рішення.

— Тепер я розумію і навіть у певній мірі виправдовую Джемса Конта, який залишив нашу лабораторію, — задумливо сказала вона. — Ми всі знали про ці труднощі, але вірили, що їх вдасться обминути. І ось ми зайшли в безвихідь, як в експериментальних, так і в теоретичних дослідженнях. Іншого шляху, крім здійснити випробування справжнього мікросонця, я не бачу.

— Правильно, — підтримав її Чжу Фан-ші. — Треба створити справжнє мікросонце і випробувати його.

— Так, але на це потрібен спеціальний дозвіл президії Всесвітньої Академії наук, бо дослід наш буде дуже небезпечний.

— Треба переконати президію, щоб дала такий дозвіл, — сказав Віктор Платонов.

— Ну, а якщо президія відмовить?

— Спробуємо ще раз проаналізувати теоретично, звернемось до всіх математиків світу, щоб допомогли, і прохатимемо дозволу на експериментальний вибух! — палко вимовив Чжу Фан-ші.

— А якщо знову відмовлять?

— Якщо, якщо, якщо… — посміхнувся він.

— А все-таки коли й тоді відмовлять? — наполягала Олена Миколаївна.

— Тоді доведеться облишити роботу. Видамо хорошу книгу, в якій наведемо весь наш матеріал, опишемо всі труднощі, з якими довелося зустрітися, і заповімо її нащадкам. Вони матимуть досконалішу техніку і, можливо, це завдання розв’яжуть і теоретично, й практично за якихось кілька днів.

Зійшлись на тому, що вся наша група збереться в інституті і готуватиме детальну доповідь для президії Всесвітньої Академії наук.

Розділ сьомий
ДИСПУТ

Для нас настали гарячі дні. Ми поспішали скінчити доповідь до початку чергової сесії президії Всесвітньої Академії наук, яку скликали у Москві кілька разів на рік, щоб обговорити найважливіші проблеми.

Дуже багато дало нам попереднє обговорення нашого проекту на засіданні вченої ради інституту. Тепер ми загалом знали, які