Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

із бандитського угрупування рекетирів, якого не раз заарештовували колеги Ороса з карного розшуку, людина, яка відсиділа за пограбування і згвалтування тринадцятирічної дівчинки, нині - олігарх, народний депутат, лідер партії. Чому я обрав для пострілу не те вікно? Де була моя знаменита інтуїція? Мабуть, просто доля в черговий раз відвернулася від мене і відУкраїни».

- Правда, неймовірно смачно? - Бенгалуров пильно дивився на Андрія, ніби читаючи його думки.

- Так, доволі смачно - підтвердив Орос, а сам подумав: «Я тебе, падло, годував би в’язничною баландою, а потім би із задоволенням розстріляв».

- Давайте поговоримо про вашу родину, - продовжив розмову Бенгалуров. - Вам пощастило з донькою, але не поталанило з сином. Зізнаюся відверто, я викупив його картярський борг у тих страшних людей.

«Хіба є ще страшніші люди за тебе? - подумав Андрій. - Що ж це за світ наш такий? Люди своїми руками будують пекло на Землі, та ще й при цьому ремствують на Бога».

- Вашу доньку я взяв під захист, - продовжував олігарх. - Це щоб ні в кого не виникло спокуси викрасти її і продати до гарему десь на Сході. Ви ж бачите, що коїться в країні - повна сваволя.

- Про це всі знають і говорять, - згодився Орос. - Ситуація увесь час погіршується, і, врешті-решт, неодмінно закінчиться такою собі диктатурою. Прийде до влади якийсь генерал - український Піночет - і наведе «порядок» залізною рукою. От тоді всім дістанеться на горіхи. Я навіть чув, що деякі організації орденського типу вже складають списки головних вітчизняних корупціонерів. Особисто я вважаю, що спеціально таких списків можна і не складати, достатньо просто відкрити часопис «Форбс», в якому щорічно з великою помпою оприлюднюється перелік усіх найбагатших людей України. От дебіли. Всі просто із власної шкіри пнуться, так хочуть потрапити до нього, задля престижу. І ніхто не розуміє, що насправді це фактично «розстрільний список».

- Згоден з вами, - Бенгалуров якось зажурено подивився у свою тарілку. - Так завжди було, так завжди і буде. Гітлер виник не сам по собі. Його створила повна сваволя і беззаконня Веймарської республіки. Сталін же захопив владу на фоні неймовірної корупції і повного морального занепаду НЕПу. Ви, мабуть, не знаєте, що під час НЕПу Санкт-Петербург, або Петроград, як його тоді називали, перетворився на справжній новий Содом, а Москва - на нову Гоморру?

- А ви, виявляється, теж філософ.

- Станеш тут філософом з такими справами.

- Що, дійсно все так погано?

- Гірше нікуди. Саме про це я і хотів би з вами погомоніти.

- Відверто кажучи, я не розумію, з чого вам так переживати? - здвигнув плечима Андрій. - Ви ж людина заможна, народний депутат, лідер парламентської фракції, і кажуть, що найкращий друг Президента. Чи не так?

- От і я думав, що найкращий друг… Є дві речі, які мене непокоять. Зверніть увагу, я змушений бути з вами абсолютно відвертим. Нинішній Президент у нас дурень, вибачте на слові. Він веде країну до катастрофи і може закінчити, як Сальвадор Альєнде або Ніколає Чаушеску. І нас за собою потягне. Стосовно «розстрільного списку», це ви дуже влучно помітили, але, коли все це ще трапиться: завтра, а можливо лише через 5-10 років?.. Зараз проблема, принаймні для мене, в іншому. Справа в тому, що я абсолютно точно знаю - Президент вирішив мене ліквідувати. Фізично.

- Звідки у вас така впевненість?

- Я ж кажу, це абсолютно достовірна інформація. І я не зможу вберегтись в принципі. Це лише справа часу. Але я не збираюся тікати і кудись ховатись. Маю намір прийняти виклик і відповісти адекватно.

- І цією симетричною відповіддю, так розумію, маю служити я?

- Мені рекомендували вас як майстра снайперської справи, та ще й з аналітичним складом розуму. І до того ж, як виявилося, філософа. Одним словом, я хочу, щоб ви вбили Президента. Не поспішайте відмовлятись - підняв він руку, бачачи, що Андрій уже готовий заперечити. - Подумайте. Адже ви, напевно, патріот своєї країни і бачите, що в ній нині відбувається. Хто знає, можливо, цей вчинок - або акція, якщо бажаєте, - стане початком чогось кращого, якихось нормальних і продуктивних процесів розвитку нашої з вами України? До того ж після здійснення замовлення, ні вам, ні вашій родині нічого не загрожуватиме, даю гарантію і своє слово.

- А навіщо Президентові потрібно вбивати свого кращого друга? - запитав Андрій після досить довгої паузи, під час якої він осмислював почуте.

- Він і його родина - люди не бідні, це відомо. Але я б сказав більше, вони - справжні, так би мовити, підпільні мільярдери. І вже кілька років поспіль, а точніше два, мене інформують, що його бізнесові структури провадять дивні організаційні операції. Він нібито хоче захистити мій бізнес, а насправді готує акцію, суть котрої - перехід моїх компаній під його контроль. Є лише один найпростіший і найшвидший спосіб зробити це - вбити мене. До того ж він боїться, що я підтримуватиму його конкурента на наступних президентських виборах.

- А ця наша розмова не стане відомою Президентові? Сьогодні стало модним скрізь чіпляти «жучки».

- Абсолютно виключено. У цьому приміщенні «жучків» немає, тут все перевірили перед вашим приходом. Давайте відверто: ви особисто нікому про нашу розмову не скажете, тому що, по-перше, ви - людина розумна. По-друге, безсумнівною запорукою вашого мовчання буде ваша донечка, а не син з його смішним боргом, як ви, можливо, подумали,. Мені відомо, як ви ставитесь до Мар’яни. Погодьтесь, у вас просто немає іншого виходу. Вибачте, але так склалося… Та й не лише у вас, у мене також, повірте, немає іншого виходу, якщо це вас якось може втішити.

Орос пильно розглядав Бенгалурова, поки той викладав свою дивну пропозицію. В голові крутилася єдина, досить дивна і зовсім несподівана, враховуючи ситуацію, думка: Хома Орест - то послання йому з якогось неосяжного минулого…

- Коли, де і