Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Глава 12

Алекс

—Алексе, до тебе можна? - постукавши в двері заглянула Марія Романівна.

—Так, звісно, для вас мої двері завжди відчинені.

—Ти не захворів синку, - підійшовши до ліжка турботливо пощупала лоба.

Вона завжди так мене називала коли проявляла материнську турботу.

—Така пізня година, а ти й досі в ліжку, на сніданок так і не прийшов. От я і прийшла дізнатися, як ти.

—Дякую, Марія Романівна, ви єдина в цьому домі, кому до мене є діло. А вставати не поспішав, не хочу бачити батька і його коханку.

—Так їх немає, після сніданку вони вдвох поїхали оновлювати гардероб Кетрін. Її величності бачте нічого надіти, - з сарказмом вимовила няня.

—Алексе, піднімайся, приводи себе в порядок і спускайся, а то їжа охолоне.

—Слухаюсь, міс. 

Жартуючи піднявся з ліжка. Няня посміхнулася і вийшла. Я швидко сходив у душ, одягнувся і за хвилин десять вже наминав за дві щоки приготовлену їжу Марії Романівни.

—Алексе, не подобається мені ця Кетрін, хитра як лисиця, а підступна як змія, - поставивши каву з тістечками на стіл, - вона все зробить, щоб одружити на собі твого батька.

—Ну і нехай, мене це не хвилює. Від тата мені нічого не потрібно.

—Ох, Алексе, невже ти дозволиш, щоб ця змія привласнила все це, що мама свого часу зробила.

—Єдине, що вона любила це сад. Все інше, для неї було, як в'язниця, хоч вона і намагалася створити затишок. Але коли в домі немає любові, все стає холодним і штучним.

Дякую вам, за смачну їжу, піду трохи позаймаюся, - зачинивши двері кухні піднявся до себе.

Відкрив ноутбук і намагався відшукати потрібну тему на завтра. Просидів хвилин десять за пошуками. Мою увагу привернув фільм, який рекламували в автокінотеатрах, майже на всіх сайтах. Я відразу подумав про Мелані. Згадка про неї, розлилася теплотою по моєму тілу. Її губи, ніжні дотики я і досі відчуваю на собі.

Взяв телефон і відразу написав їй повідомлення. Але вона відмовилася, зіславшись на багато роботи, швидко обірвавши наші з нею повідомлення. Мене трохи  розізлила її така поведінка. Я не розумів чому раптом такий холод, ще вчора вона мліла від моїх поцілунків і пестощів, а сьогодні поводиться так, ніби я їй зовсім не потрібний. І продовжувати спілкування зі мною не має наміру.

Ну вже ні! Мел, так просто я не здамся, поки ти мені сама дивлячись у вічі не скажеш, що я тобі не потрібний. Відкинув телефон і знайшовши потрібну тему почав детально вивчати її. За навчанням не помітив, як стало досить пізно.

—Алексе, я принесла тобі вечерю, - відкривши двері з підносом в руках зайшла няня. -  Вони вже повернулися і я подумала, що ти не захочеш з ними вечеряти. Вона весь вечір "облизує" твого батька у вітальні ні стида, ні сорому. Ой, про що це я, такі як вона, не знають, що це таке, - роздратовано продовжувала бурмотіти няня, поставила піднос і вийшла.

—Дякую, Марія Романівна, - крикнув навздогін. Повечерявши я ще якийсь час перечитав права людини й ліг спати.

Вранці спустився, швидко поїв і поїхав до університету.

—Алексе, ти вже чув, що тренер з футболу попросив усіх нас приходити на тренування ще й на вихідні. Через два тижні змагання і він хоче якнайкраще нас підготувати, - розповідав Назар підіймаючись зі мною до потрібної авдиторії. - Взамін на це, нам обіцяють підтягнути бали вкінці року, тим хто буде брати участь у тренуваннях.

—Ти як, друже, з нами? - поплескав по плечу Назар.

—Я тільки за.

Чудовий привід не бачити тата з його вертихвісткою - подумав про себе я.

Через кілька хвилин до авдиторії зайшла Мелані. Як завжди красива і така для мене жадана. Мені так хотілося підійти до неї, схопити в свої обійми і впитися пристрасним поцілунком в її спокусливі губи, щоб всі побачили, що вона тільки моя і я не боюся осуду. Але розумом розумів, що так підставляти їі я не можу.

Не встигла Мел розпочати пару, як Дімон взяся в звичній манері з неї глузувати. Я з силою зжав кулаки напруживши вилиці. Ніхто не сміє, свого поганого рота відкривати в її сторону, тим більше ображати при всіх, - думав я, насилу стримуючи себе щоб не врізати йому як слід. Закрив рота миттю вказавши на те, що думаю про нього і його глузування. Її погляд з вдячністю до кінця пари грів моє серце.

Два тижні пройшли за навчання і виснаженим тренуванням. Додому повертався пізно, розігрівав вечерю, яку заздалегідь залишила Марія Романівна, похід в душ, сон і так по колу два тижні. Вже завтра наше змагання.

З Мелані зустрітися віч - на - віч ніяк не виходило, весь вільний час я проводив на тренуванні. В основному бачив її тільки на парах, на яких вона старанно уникала мого погляду, дивлячись на всіх окрім мене.

Така поведінка мене відверто дратувала. Хотілося добре струсити Мел і спитати, яка причина такого відсторонення. Пообіцяв собі, що як тільки закінчиться змагання я з нею поговорю наодинці.

На тренуваннях віддавався по повні, щоб менше думати про Мелані. Надіюся, завтра прийде на змагання, - розмірковував я, лягаючи до ліжка. Мені хотілося побачити підтримку в її погляді, слові.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍