Читати книгу - "Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста"

25

Спочатку Євгеній не опирався, а коли до його мозку дійшло, що відбувається, то він відштовхнув мене від себе. Його погляд був переляканий та одночасно злий. Невже він цього не хотів? Я в це не вірю.

- Що ти робиш? - запитав він.

- А ти ніби не бажаєш? - запитала я.

- Що з тобою твориться? Два дні тому кричала, що бачити мене не хочеш, а тут приходиш та кидаєшся мені на шию...

- Може ти двері закриєш та ми пройдемо до кімнати, - запропонувала я. - Чи ти хочеш, щоб нашу розмову чули всі?

Маланюк мовчки пройшов біля мене та виконав моє прохання, а після відійшов та склав руки на грудях, на якій сиділа біла сорочка. Зараз він нагадував скривджену дівчину. Не вистачало, аби він ще губи надув.

- Слухаю, - промовив Євгеній.

- А що ти хочеш почути?

- Навіщо ти прийшла.

- Бо мені так захотілося. Хіба не маю права?

- Твій чоловік знає, де ти?

- Та пішов він далеко, - пирхнула я.

- Ліно, що ти вживала? Ти знову під тими речовинами?

Я засміялася. Що він верзе? Чому чоловіки інколи такі незрозумілі?

- Чекаю, що ти скажеш, - дивився він на мене.

- Я нічого не пила та не їла протизаконного.

- Щось не віриться...

- Невже ти мене не хочеш? - підійшла я до нього та відчувала знайомий запах парфумів.

Він напружився. Звісно зрозуміло, що моєму колишньому начальнику важко себе стримувати, адже складно стояти біля об'єкта свого бажання.

- Навіть не стану приховувати, що маю до тебе досі почуття, - огортали мене його сірі очі. - Але я не стану чіпати тебе, поки ти у відносинах з іншим чоловіком.

- Ти за ці два роки мав дівчат? - проігнорувала я його.

- Яка різниця? Для чого це запитання?

- Мені просто цікаво, - усміхалася я.

- Я не мав ніяких відносин після тебе, - промовив він.

- І навіть на одну ніч?

- Так.

Ці слова принесли мені радість. Значить він дійсно кохає та страждав. Але два роки без інтимної близькості це доволі довго…

- У тебе на обличчі дивна реакція, - говорили його вуста.

- Невже? - зробила ще один крок в його сторону. Між нами було не більше двадцяти сантиметрів.

- Гадаю, що тобі варто їхати додому. Тебе чоловік чекає.

- Ніхто мене не жде.

- Ти посварилася з ним?

- Яке зараз це має значення? - заглядала я в його очі.

- Так не має бути...

- А хіба коли ти зі мною розмовляв у парку, то не хотів мене? - стала я його обіймати та відривати ґудзики на сорочці.

- Я просто бажав... Чорт! Ліно, якого фіга ти робиш!

- Невже тобі не подобається?

- У тебе є чоловік

- Та пішов він, - засміялася я, коли під моїми пальцями був останній ґудзик. Ось і через мить він був голим до пояса. Фігура у нього не змінилася. Така сама сексуальна. Вона діяла на мене, як бензин на вогонь - запалювала.

- Ліно, не роби дурниць, - говорив Маланюк. - Ти сама знаєш, що може бути...

- Що?

- Ліно...

- Я чекаю...

-Ти сама напросилася, - накинувся Маланюк на мене та став роздягати. Через секунду я була без футболки, а ще через мить абсолютно гола...

Ми кохалися просто на підлозі в коридорі. Це тривало цілу вічність, яка, на жаль, швидко закінчилася. Однак я була щаслива...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍