Читати книгу - "Одного разу в хірургії , Ягода"

Розділ 24

О сьомій годині ранку ми вже сиділи у машині ц я вислуховував від Вікторії за те ,що розбудив її так рано. Моя дівчинка вже звикла спати допізна за той час поки не ходить на роботу. Вона сумує за своєю роботою і вже дуже хоче повернутися до лікарні .

 Стати лікарем було її мрією ще з дитинства .Віка розповідала,що її батьки не поділяли її ентузіазму стати лікарем ,але все ж таки дозволили обрати бажану професію.Я бачу як у неї світяться очі ,коли вона говорить про роботу і я знаю ,що виглядаю так само .Я також мріяв стати хірургом з дитинства і мої батьки мене підтримали .Шкода лише ,що мій батько не бачить мене зараз,він би мною пишався.Тато завжди казав ,що хоче дожити до того дня коли я приведу у дім свою дружину ,а згодом він буде няньчити внуків.Він став би прекрасним дідусем,але не судилося.Я дуже за ним сумую ,хоча пройшли роки.

З батьками Вікторії я не знайомий .Вона лише розповідала про те ,що вони працюють у юридичній сфері.За цей час вони не подзвонили до своєї доньки і вони не знають,що Вікторія потрапила в аварію.Для мене така відстороненість батьків дивна.Я зі своїми завжди був близьким .Я бачу як Вікторії важко говорити про відносини з батьками ,тому не наполягаю на знайомстві .Коли вона захоче мене познайомити тоді і будемо знайомитися .

 

Моє сонечко перестало бурчати і заснули на пасажир такому сидінні.Вона проспала всю дорогу ,а ми їхали годинки чотири .Напевно,її втомлює реабілітація.Поки вона спала ми приїхали до відпочинкової бази за містом.Я привіз Вікторію сюди ,щоб вона відпочила фізично і морально,ні за що не хвилювалася і розслабилася.На цю базу ми приїздили відпочивати ще коли батько був живий . Зараз тут багато чого  змінилося. З'явився басейн,спа і ще багато різних послуг ,які допоможуть розслабитися .Звучить як реклама ,згоден.

Прийшов час будити мою соньку .

-Вікусь ,прокидайся,ми вже на місці ,-я шепочу їй на вушко і воджу носом по вилиці і шиї.Вона так смішно протирає кулачками свої оченята і повернувшись обличчям до будівлі бази відкриває рот від здивування і кидаються мені на шию(як це можливо у машині).

-Олег ,я така тобі вдячна ,дякую ,-цілує мене в щоки і затримується на губах,-я так давно хотіла поїхати відпочити ,змітини обстановку .Ти навчився читати думки?-дивиться очима повними щастя.Хочу завжди бачити в її очах такі емоції.

-ні ,сонечко,думки я читати не навчився ,але я вже добре тебе вивчив і просто знаю чого ти хочеш.Я бачу як ти втомлюєшся і тому вирішив зробити тобі такий приємний сюрприз.А ти ,дозволь нагадати,мене ледь не до смерті залоскотала,-вигадано обурююся.

-ну вибач,-і зараз у неї вигляд зовсім не як у людини, яка шкодує про скоєне.

-я подумаю ,-дражню її,але отримуючи штурхана виправляюсь,-я з тебе ще увечері спитаю і за лоскотання і за штурхани,- знову штурхан,- аб'юзерша,-знову їх дражню,на що моя зозулька лише пирхнула.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍