Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

— Я не хотів вас турбувати, проте… щойно ледь не забився через ваші неймовірні ніжки.

— Що…— вона опустила погляд, а потім різко сіла рівно, як струна, — ох…я не хотіла. Не зауважила, що так сильно розслабилась. А тут стільки людей. Вибачте, якщо завдала вам неприємності.

— Та припиніть. Які вибачення, — я широко посміхнувся, — це я маю вибачатися, що ви в цьому клубі самотня.

— Я прийшла просто розвіятись, — вона мило посміхнулась, — а ви…може власник цього місця?

— Що? Ні, — я вирішив не зізнаватись відразу про те, ким є насправді. Хіба ж не чудовою є інтрига?

— Справді? Бо виглядаєте ви як один із цих занадто багатих чоловіків.

— Чудовий комплімент, — я хитро посміхнувся, — хвилиночку…

Я покликав до себе Євгена та наказав якнайшвидше зробити найкращий коктейль з нашого бару. І вже через дві хвилини моя чарівна незнайомка отримала подарунок від закладу.

— Дякую, — вона покрутила стакан, — але для чого це?

— Подарунок. Лише для вас.

— Ви мабуть тут на хорошому рахунку, якщо зробили все, що ви просили, — дівчина уважно вивчала мене.

— Можна й так сказати. Я добре…знайомий з власником. 

— Справді? Я б теж хотіла з ним познайомитись. Людина, яка за такий короткий час змогла так розкрутити це місце… Це вражає.

— Думаю, він вам не сподобається. Жахливий чоловік. Його багато хто ненавидить.

— Ну, не варто нікого ніколи судити лише поверхнево. Адже ж невідомо, що всередині в цієї людини. Може він глибоко нещасний, тому так поводиться, просто щоб заглушити свій біль, — дівчина задумало дивилась кудись повз мене.

— Можливо, — я різко прочистив горло, — а як вас звати?

— Мене Меліса. А вас? — дівчина грайливо кліпнула довгими віями.

— Я… можете називати мене… Хаскі.

— Хаскі? — Меліса здивувалась, — так як цей клуб?

— Так. Це просто моя улюблена порода собаки, я дуже їх люблю. А чому клуб так названо, на жаль не знаю, — я нагло брехав, але мені подобалась її реакція на мої слова.

— Ви дуже цікавий, таємничий. І, зізнаюся, мені це дуже подобається, — Меліса посміхнулася і я зрозумів, що цей вечір я проведу точно не сумно.

— Якщо чесно, ви теж дуже зацікавили мене, Мелісо. Такий жінок я тут ще не зустрічав.

— І чим же я відрізняюсь від інших? — вона відкинулась на спинку диванчика та закинула ногу на ногу. Її сукня мала великий розріз, то ж я тільки й міг дивитися на цю красу. Довелось навіть важко ковтнути.

— Не знаю, — я посміхнувся кутиком губ, — але дуже хочу дізнатися.

— Що ж… ви вмієте заінтригувати. Мені це подобається.

— Ви не проти, якщо я пригощу вас вечерею? Але не тут. Це місце звісно дуже гарне, та хотілося б продовжити наше спілкування десь, де трохи спокійніше. 
Саме після цих моїх слів з боку столів для покеру почулася лайка та розлючені крики, бо хтось щойно програв мені величеньку суму грошей. Я посміхнувся, але Меліса прийняла це на свій рахунок і зробила те ж саме у відповідь. Щось манило мене в цій дівчині з першої миті, як я глянув їй в очі. Вона була такою…особливою, загадковою. Деякі жінки мало не відразу кидалися мені на шию, а вона поводиться стриманіше. І мені таке до біса подобається. 
Я провів її до свого авто і ми поїхали в один з моїх улюблених ресторанів. Там ми замовили вино, легкі страви і досить довго розмовляли про все на світі. Меліса була начитаною, розумною і це заводило мене сильніше. Було стільки тем для обговорень, що ми навіть жодного разу не торкнулися розмови про щось особисте. По закінченню я запропонував відвезти її додому і дівчина погодилась. Я сприйняв це як чудовий шанс, то ж до потрібного місця ми дісталися дуже швидко. Перекинулись ще декількома словами і я нахилився, щоб поцілувати її.

— Що ти робиш? — Меліса якось різко зупинила мене, поклавши руку на моє плече.

— Ем… А на що це схоже? — я був трохи дезорієнтований такою ситуацією.

— Ну я розумію. Тому й питаю.

— А хіба не можна поцілувати тебе? — мої брови злетіли догори.

— А ти запитав у мене дозволу? Ти щойно все зіпсував, — вона спробувала вийти з авто, але я швидко заблокував двері.

— Зіпсував що?

— Враження про себе. Мені здавалося, ти трохи інакший. Навіть якщо називаєш себе Хаскі, а вони такі…

— Так, — я сіпнув головою та міцніше стис кермо, — щойно ти зробила те ж саме. Бо я думав, що після всього того, що сьогодні було…

— Що? — вона теж перебила мене, — що після всього ти зможеш зробити зі мною все що хочеш в ліжку? — Меліса голосно розсміялася, — подумав, що якщо зустрів мене в барі казино, то це означає, що я така ж, як і всі ті, з ким ти звик розважатись на одну ніч?

— Ну…так…— я знизив плечима, бо просто не знав, що більше відповісти.

— Та пішов ти! — Меліса різко нахилилась і дотягнулась до кнопки, щоб розблокувати двері та просто кулею зникла з мого авто. Я ж просто залишився непорушно сидіти. Бо був не те що вражений, а навіть шокований цим всім. Таке зі мною вперше.