Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Якщо знати, як до них підійти, то вони не завдадуть шкоди. Слухай сюди.

Шістнадцятий загадково озирнувся, ніби перевіряв, чи не чує їх хтось зайвий. Переконавшись, що ніхто не підглядає і не підслуховує, він подався ближче до Сорока Третього.

- На цьому пагорбі гніздо діадеми. Птах зараз там. Ти прокрадешся до нього…

- Ні! - закричав Сорок Третій. - Він вб'є мене.

- Тс-с! Кіготь! Дивись! - хлопчик покрутив мотузку у себе на шиї, демонструючи кіготь якоїсь тварини чи птаха, що бовталася на ній. - Цей кіготь я здобув на своєму випробуванні. Я не кричав, як дівчисько.

Сорок Третій з жахом дивився то на кіготь, то на Шістнадцятого.

- А вони?

Шістнадцятий невдоволено скривився. Сховав кіготь за сорочку. Він повернувся до трьох інших. Ті несхвально похитали головами, але свої мотузочки показали. Сорок Третій рот відкрив від подиву.

- Бачиш? Ти мені не повірив, це їм не сподобалось. - Шістнадцятий почухав підборіддя, трохи віддаляючись від хлопчика.

- Ні. Я це зроблю! Мені потрібно, щоб ви допомогли мені залишитися в поліоті. Що мені потрібно робити?

Сорок Третій зважив усі “за” і “проти”. Він особисто ніколи не бачив пазурів цих птахів, тільки на малюнках. І вони були схожі на ті, що продемонстрували йому хлопчики. Якщо Шістнадцятий зміг видобути такий, то й він зможе.

- Ну, добре. - протягнув Шістнадцятий, оцінюючи дивлячись на хлопчика. - Тоді слухай. Тихо підходити до птаха не можна. Вони дуже полохливі. А коли вони налякані, лютують і можуть вбити. Візьми якусь гілку, тримай її над головою і намагайся видавати звуки, схожі на ті, що видають вони. Чим голосніше ти робитимеш це, і чим твої звуки будуть більше схожі на їхні, тим спокійнішим буде птах. Ти зможеш підійти ближче. Він не нападатиме. Ось тобі камінь. Вдариш ним на підставі кігтя, і він відпаде. Підбереш і повернешся сюди. Тільки палицю весь час над головою тримай і намагайся говорити їхньою мовою. Зрозумів?

- Вдарити по лапі діадему? - Сорок Третій від жаху позеленів.

- Вони скидають пазурі, як пес шерсть під час линяння. Ти не знав? Я думав, що це всі знають. Їй не буде боляче, вона не нападатиме. Ти забереш трофей і повернешся. Все просто.

Сорок Третій дивився на нього з відкритим ротом. Потім тих інших хлопчиків. Усі були серйозними.

- Кіготь. - потикав себе в груди Шістнадцятий.

Якщо він хоче залишитись у поліоті, то йому потрібно це зробити. Сорок Третій зітхнув. Заплющив на мить очі і взяв камінь із рук Шістнадцятого. Він глянув на скелястий пагорб. Одна його сторона була майже вертикальною, на самому краю і притулилося гніздо. Птах сидів там. Сорок Третій рушив.

- Не забудь видавати звуки та палицю над головою тримати. - сказав йому в спину Шістнадцятий.

Хлопчик упевнено прямував до пагорба. Він вибрав місце, де підніметься на нього. Потім пройде до гнізда. Візьме свій кіготь і ще на рік залишиться у поліоті. За цей час його здатність точно прокинеться. Якщо не розщеплення, то з'єднання. Один кіготь. Саме він відокремлює його від омріяного майбутнього.

Дорогою на пагорб хлопчик виламав собі довгу гілку, густо засіяну листям. То тут, то там траплялося каміння. Йому камінці були добре знайомі із занять. Навряд чи вчителі взяли їх саме тут, але хоч щось знайоме його заспокоїло. Сорок Третій згадав більше десяти піктограм, які по-різному можна було б застосувати до цього каменю. На жаль, жодну з них він не міг змусити працювати. Хлопчик видерся на самий верх. Гніздо знаходилося за двадцять метрів від нього.

- Шістнадцятий, ти мав рацію.

- Я ж обіцяв, що ви надірвете животи. Ця історія стане безсмертною. - сміявся Шістнадцятий.

- Так, аби його птах не з'їв. - сказав один зі старших хлопців.

- Ні, він зараз підніме такий галас! Птах його одразу побачить. Він почне йому загрожувати, і дурень втече, попередньо наклавши в штани. - розсміявся Шістнадцятий.

- Так, діадема не кине своє гніздо, коли у ньому яйце. Це безпечно. Мабуть. - сказав інший.

Хлопчики побачили, як Сорок Третій підняв гілку і приставив її до маківки, трясучи нею ліворуч і праворуч. Дружний регіт не забарився.

- Ну, що, я пройшов випробування? - спитав крізь сміх Шістнадцятий. - Уміння переконувати ви мені тепер врахуєте? Думаю, залік з цієї здібності я склав.

- Ага. І ще один додатковий бал ти отримаєш за ці штуки на шиї. Я не вірив, що вони стануть у нагоді. До речі, що це таке?

- Гадки не маю, купив на ринку через знайомих спеціально для цієї вистави. - розсміявся Шістнадцятий.

Всі хлопці швидко підхопили його сміх. Хвилину ніхто з них навіть сказати нічого не міг.

- Дивись, дивись! - тицяв пальцем один з них. - Починається!

Сорок Третій виставив гілку вище, вперши її одним кінцем у голову. Вільною рукою він розмахував, імітуючи рухи крила. Один із хлопчиків, не в змозі стояти на ногах, опустився на землю, заливаючись реготом. До діадеми залишалося не більше десяти кроків.

- Зараз побіжить! Ох, побіжить. - крізь сміх говорив Шістнадцятий.

- Ну й дурня ти знайшов. Не знаю, чи врахується тобі чи ні. Занадто цей якийсь тупий. Це точно драйтл? Таких тупих не буває!

Усі знову взялися за животи у черговому нападі сміху. Сорок Третій підбирався дедалі ближче. Птах підвівся зі свого гнізда. Зростом він був майже з хлопчика. І кому вистачить розуму підходити до такого? Птах видав пронизливий крик, розправляючи крила і пригинаючи голову. Хлопчик відскочить на метр.

- Ха-ха, бачили? Наклав уже!

Але Сорок Третій не відступав. Він спробував обійти птаха з іншої сторони, тієї, що була далі від хлопчиків. Шкода, що з такої відстані їм не було видно його обличчя, інакше вони б ще більше сміялися.

- На другий захід пішов! Ненаситний. - ще один хлопець опустився на землю, упираючись у неї руками.

Птах зробив випад. Сорок Третій знову відскочив. Хоча між ними і було більше п'яти метрів, але ближче підходити страшно. Хлопчик облизав губи. Якщо Шістнадцятий зміг, то і він зможе. Сорок Третій махав палицею над головою, намагався видавати звуки схожі на ті, що він почув від цього птаха. Але перната тварюка ніяк не хотіла приймати його за свого. Вона кидалася на нього, як голодний собака на перехожих. Хлопчик відступав усе далі. Поліот. Батько. Кіготь. Ні, він має його роздобути. Сорок Третій спробував вкотре обійти птаха. Але той завзято захищав гніздо і вже досить розлютився, щоб напасти. Хлопчик це відчував, але відступати йому не було куди. Або так, або додому.