Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Розділ 23

Анна стояла перед входом у школу, стискаючи ремінець сумки. Вона думала, що після всього, що сталося, їй буде байдуже, але зараз, коли довелося повернутися, всередині все стискалося.

Їй здавалося, що кожен, хто проходив повз, дивився на неї з жалем або цікавістю. Чутки вже розлетілися, і вона знала, що всі в курсі її втрати.

— Все буде добре, — пробурмотіла вона собі, роблячи крок уперед.

У класі панувала тиша, коли вона зайшла.

Дехто відвернувся, хтось просто опустив погляд. Їй не хотілося бачити ці вирази облич — ні жалісливі, ні байдужі.

Вона пройшла до свого місця й опустилася на стілець.

— Анно…

Вона здригнулася від знайомого голосу. Поруч стояла Настя — її давня подруга, яка, здається, не знала, що сказати.

— Як ти?

Анна гірко посміхнулася.

— Нормально.

Настя стиснула губи, але більше нічого не питала. Просто сіла поруч, ніби показуючи, що не залишить її одну.

Це було навіть приємно.

На перерві Анна вийшла в коридор. Хотілося подихати свіжим повітрям, очистити думки.

— Не думав, що ти так швидко повернешся.

Вона завмерла.

Цей голос вона впізнала б серед тисячі.

Ян стояв, спираючись на шафку, схрестивши руки на грудях. Він виглядав спокійним, але в очах читалася настороженість.

— Я ж не можу втекти назавжди, — відповіла Анна, скривившись.

Ян уважно подивився на неї.

— Якщо щось — ти знаєш, куди звертатися.

— Я справлюся, — твердо сказала вона.

Він не сперечався, лише кивнув.

— Алекс хоче, щоб ти після уроків зайшла.

Анна зітхнула.

— Я так і знала.

— Він хвилюється, — Ян знизав плечима.

— Алекс не хвилюється. Він контролює.

— А це хіба не одне й те саме?

Вона хотіла заперечити, але нічого не сказала.

Можливо, Ян мав рацію.

Але поки що вона хотіла просто закінчити цей день і не думати про все інше.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍