Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

363
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 251 252 253 ... 297
Перейти на сторінку:
Ми схожі, знаємо ж бо добре — що нам любити, а що ні, Тож поглядаємо спогорда на непривабливий цей світ. Хай розцвітає персик, груша, коли весни пора прийшла, Не дано цвіту весняному затьмарити осінній цвіт! Подруга Ранкової зорі Оспівую хризантему Заповітного слова шукаю в рядку Серед білого дня й уночі, — Огорожу мину, біля брили вмощусь, — І здається, що слово звучить... Як на кінчику пензля краса ожива, Іній випаде — я опишу, Аромат своїх слів не приховую я, І послухати місяць прошу... О, паперу покреслив я стільки уже, — Холод, жалість, гіркота образ, Хто ж про серце печальне, про біль про чужий Зараз віршем сказати б зібравсь? З часу Тао[273] усе ж і по нинішній день Стиль високий не вмер ще таки, І рядок його про хризантем пелюстки Пережив і роки і віки! Фея ріки Сяосян Малюю хризантему Таж не безмежна одержимість пензля, Що вірші творить з радості й сумління; Живопис не дорожчий віршування? Невигідне художника творіння? Аби замалювати листя жмуток, Для тисячі відтінків туші мало, А скільки вимагає плям, розливів Ця квіточка, огорнута туманом! Густий мазок — тут, блідість — там... Од вітру І світло, й тінь — о як це неосяжно! Тримаєш пензлик — в спокої та русі — І весняну духмяність чуєш справжню. Не вір, що я при східній огорожі Даремно хризантеми віть зломила, Наклею в день Чуньян її на ширму — І свято буде не таке немиле...
1 ... 251 252 253 ... 297
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"