Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

руки велетня. Фіат також викликала свій картковий фільтр — Срібного Солов'я. Щоразу, коли нападав Срібний Соловей, Літакоходець хапав карту.

—

Знання про бугів походить з їхніх очей і вух —

Під покровом безлічі архангелів Срібний Соловей вдало знайшов ту карту, яку фея хотіла найбільше.

.

Потім вона показала йому картку.

Природно, замовк.

.

Істоти на полі не могли атакувати протягом одного раунду.

Сила Літакоходця в одну мить стримала Астоні, і незліченні ліани виринули з-під землі і обвилися навколо кришталевого монстра. Але сила Хаосу не була законом у Тіаматі, тому він миттєво чинив опір. За мить лози, що обвивали руку Астоні, розлетілися на друзки.

Однак цієї короткої затримки вже вистачило.

.

Полярна рівнина Сіель а була повністю відкрита.

.

Метіша теж підвелася, і позаду неї простяглися срібні лінії закону, що з'єднувалися з Андріком і Мефістофелем. Незліченні лінії закону стали сліпучими і яскравими, переплелися, утворивши блідий, сірий духовний світ.

Скрізь, де проходив цей світ, уламки кристалічного скупчення безслідно зникали.

Астоні побачив це і приготувався відступити, але Ропар вже чекав у тому напрямку. Золоте полум'я понеслося вперед, з'єднавшись з блідо-блакитними чарами Сіель а.

.

Вітер і вогонь, час і простір, душа і природа. Всі злетіли в повітря, і численні Полярні рівнини з'єдналися між собою розумом, утворивши величезну сферу, яка оточувала Тирана Кристалічного Скупчення.

.

Широбернувся і кивнув на Брандо.

Наступної миті Полярні рівнини раптом стиснулися в сріблясту цятку світла і зникли з цього світу.

.

В одну мить Брандо залишився єдиним, хто залишився на падаючому піку Вердант. А перед ним Зелений Дракон крокував уперед з високо піднятою головою, і долина зникла. В очах короля Бронзового племені маленькому жучку перед ним не було куди бігти.

Але Брандо більше не планував бігти і підняв голову.

—

Позаду нього поволі з'явилося яскраве світло —

.

Це був резонанс часу і простору.

1547

Розділ 1547

Золотисто-червоне небо починало темніти. Усередині кімнати свічки час від часу мерехтіли і тремтіли, струшуючи пил зі стелі. Після довгого мовчання Дельфайн нарешті заговорив.

—

Ти маєш рацію, — тихо сказала вона, — боюся...

?

Мітріл подивився на дочку прем'єр-міністра, не сказавши ні слова. Дельфайн лагідно посміхнувся: Ти не спитаєш, чому?

?

Я просто переживаю за тебе, — тихо сказала Срібна Драконяча Дама, — Ви дбаєте про пана Брандо, то чому ж ви залишаєтеся тут самі?

Дельфайн якусь мить мовчала, потім повернула голову, щоб подивитися на краєвиди за вікном. Золотисто-червоне небо відбивало тонкий шар світла на її обличчі, а фіолетові очі, здавалося, відбивали проблиск світла.

Тому що я боюся чесності, Мітріл.

.

Дельфайн обернувся і легенько посміхнувся.

, —

Чесність, як гострий ніж, змушує мене боятися зробити крок вперед —

,

Того дня він кивнув і посміхнувся мені в натовпі. Корона в його руці була для мене як знущання.

.

Але я просто хотіла сказати йому, що хочу бачити його обличчя, коли його брехня буде викрита.

.

З обличчя доньки прем'єр-міністра покотилися кришталеві сльози. Вона стиснула губи, які були трохи вологими. Вона нанесла легкий макіяж, зробивши свій образ ще більш гідним і красивим, ніж зазвичай. Чому він завжди такий зарозумілий? Він скоріше піде цією стежкою, ніж вклониться мені. Я хотів би зупинити його, але моя гордість не дозволяє мені нічого сказати.

Дельфайн, Срібна Драконяча Дама, тихо подивилася на дівчину і сказала: «Так, ти завжди недостатньо чесна, але саме це робить тебе унікальною». Що вам дійсно потрібно зробити, так це зрозуміти інших. Ви повинні розуміти, що пан Брандо обрав цей шлях з більш благородної причини.

.

Дельфайн посміхнулася і витерла куточки очей.

Можливо, я закохалася в когось, кого не повинна була мати, - тихо сказала вона, - Це моя ідеальна помста, але гострий кинджал встромив мене в серце.

.

Вона тихенько підвелася і пройшла повз Срібну Даму-Дракона.

Куди ти йдеш? Мітріл обернувся, щоб подивитися на неї.

.

Дельфайн зупинився, обернувся і посміхнувся: «Я хочу бути його королевою».

З цими словами вона тихенько вийшла з кімнати.

—

Брандо знав, що у нього не так багато часу. Це була швидкоплинна мить, і він міг і повинен був лише скористатися нагодою, щоб убити Короля Світу — Вічного Дракона Нідхоґґа.

.

Це був би подвиг, якого не зміг би здійснити ніхто на тому світі.

Однак він був зовсім не в захваті.

,

Позаду нього йшли срібні Лінії Закону, простягаючись під ногами. Сила простору і часу ізолювала все, утворивши величезну мережу. Зникла вся Смарагдова вершина. Не було більше зруйнованих долин, світла і темряви. Між ним і гігантським смарагдовим драконом була лише порожнеча. Незліченні срібні лінії перепліталися між собою, немов утворювали весь світ.

.

Це були плинні час і простір, які накладалися один на одного.

.

Це був сам Всесвіт.

,

Закони, які представляли нитки часу і простору, замкнулися на всьому світі. Тут стали зрозумілими будь-які плинні і невизначені речі. У світі більше не було фальшивих речей, були лише найчистіші закони. Незліченні закони були схожі на яскраві зірки, що висіли на небі.

.

І кожне світло було тісно пов'язане з законами Тіамат і самим світом.

. -

Вісь, яка символізувала час, замкнулася на смарагдовому драконі, який існував у будь-який момент. Його так звана вічність була сконденсована в точку в цьому світі, яка була обмежена лише законами, і вона більше не була вільною.

. -

І кожна площина простору обмежувала існування Нідхоґґа для подорожей через будь-який паралельний світ. Його так звана вічність звалилася в плоску поверхню за вказівкою Брандо, накладена на тонкий аркуш паперу.

Сріблястий літак продовжував зменшуватися, і нарешті дві світлі плями накладалися одна на одну.

. .

Майже нескінченне існування Зеленого Дракона в цей момент було об'єднано в одне. Мабуть, у всіх світах, у всій історії цей момент був найближчим до «обмеженого» стану.

У мовчазному просторі людина і дракон зіткнулися один з одним у світі, утвореному точками, що перетинаються.

Сила цих двох була настільки близькою, що сила законів Брандо в цей момент була майже вичерпана. Час нескінченно наближався до зупинки. Брандо знав, що коли цей момент настане, це буде його єдиний шанс зробити крок.

.

У нього буде лише один шанс.

.

Але його розум потрапив у тривожне коло.

Існування Нідхоґґа було заблоковане в наступну мить, і навіть у наступну мить, навіть якщо це буде лише мікросекунда, воно