Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

Увіходить Андрю Андершафт. Всі підводяться. Леді Брітомарт зустрічає його посеред кімнати за канапою. Андрю на вигляд кремезний компанійський літній чоловік, що має м’які спокійні манери й принадливу простоту вдачі. Але обличчя його виявляє спостережливість, тверду рішучість, вміння вичікувати й прислухатися; його широкі груди й довгастий череп указують на винятковий запас розумових і фізичних сил. Його м’якість можна пояснити тим, що він, як міцна людина, переконався, що із звичайними людьми треба поводитися обережно, щоб не завдати їм болю потиском своєї руки, а почасти вибачливістю, що властива його вікові й успіхам у житті. Окрім того, він почуває деяку засоромленість, що її спричинило те двозначне становище, в якому він зараз перебуває.

Леді Брітомарт. Добрий вечір, Андрю.

Андершафт. Як живете, люба моя?

Леді Брітомарт. Ви дуже постаріли.

Андершафт (вибачливим тоном). Я справді трохи постарів. (Галантно). Але вас час пошанував.

Леді Брітомарт (поквапливо). Дурниці! Ось ваша родина. Андершафт (здивовано). Така велика? На жаль, мушу визнати, де в чому пам’ять мене зраджує. (З батьківською ніжністю простягає руку Ломаксові).

Ломакс (конвульсійно стискаючи його руку). Доброго здоров’я!

Андершафт. Я бачу, що це мій старший син. Дуже радий бачити тебе знову, мій хлопче!

Ломакс (заперечуючи). Але ж послухайте-но... (Пригнічений). От тобі й на!

Леді Брітомарт (що до неї знов повернувся дар мови). Андрю, невже ви хочете сказати, що не пам’ятаєте, скільки у вас дітей?

Андершафт. Боюся, що я... Вони так виросли. Невже я так безглуздо помиляюся? Мушу зізнатися, я пригадую, що мав тільки одного сина. Але з того часу відбулося стільки подій, шо, звичайно...

Леді Брітомарт (рішучим тоном). Андрю, ви кажете дурниці. Ви мали тільки одного сина.

Андершафт. Чи не будете ви так ласкаві рекомендувати мене, моя люба?

Леді Брітомарт. Це Чарлз Ломакс, наречений Сари.

Андершафт. Пробачте мені, любий мій.

Ломакс. Дурниці. Дуже радий познайомитися!

Леді Брітомарт. А ось Стівен.

Андершафт (вклоняючися). Радий із вами познайомитися, містере Стівен. У такому разі (підходить до Казенса) це, очевидячки, мій син. (Стискає руки Казенса). Як живеш, молодий друже? (До леді Брітомарт). Він дуже на вас схожий, моя люба.

Казенс. Ви мене улещуєте, містере Андершафт. Мене зовуть Казенс, я наречений Барбари. (Каже дуже чітко). Це майор Барбара Андершафт із Армії Спасіння. Це Сара, друга ваша дочка. Це Стівен Андершафт, ваш син.

Андершафт. Мій любий Стівене, прошу тебе, даруй мені!

Стівен. Дурниці.

Андершафт. Містере Казенс! Я вам дуже вдячний за ваше докладне пояснення. (Повертається до Сари). Барбаро, дорога моя...

Сара (підказує йому). Сара.

Андершафт. Ну, звичайно, Саро. (Вони стискають одне одному руки. Він підходить до Барбари). Барбаро... Сподіваюся, я не помилився цього разу?

Барбара. Цілком правильно! (Тиснуть руки).

Леді Брітомарт (знову говорить владно). Прошу вас усіх сісти. Сідайте, Андрю. (Сідає на канапу. Казенс приносить свій стілець і сідає ліворуч від неї. Барбара й Стівен сідають на свої старі місця. Ломакс поступається своїм стільцем для Сари та йде по другого стільця для себе).

Андершафт. Дякую вам, люба.

Ломакс (приносить стілець, поставивши між столом і канапою, пропонує його Андершафтові й намагається почати розмову). Вам потрібний буде час на те, щоб розібратися в цій справі, чи не так?

Андершафт (бере у нього стільця). Не це мене бентежить, містере Ломакс. Мене бентежить, що, коли я гратиму роль батька, то справлятиму враження настирливої сторонньої людини; коли ж я гратиму роль стриманої, сторонньої людини, то здаватимуся бездушним батьком.

Леді Брітомарт. Вам не потрібно грати жодної ролі, Андрю. Значно краще тримати себе природно й просто.

Андершафт (покірно). Так, моя дорога. Гадаю, що це буде найкраще. (Сідає зручно). Отже, я тут. Що ж я можу для вас усіх зробити?

Леді Брітомарт. Вам нічого не треба робити, Андрю. Ви належите до нашої родини й можете посидіти тут і приємно провести час.

У Ломакс а, що намагається приглушити сміх, вихоплюються звуки, які нагадують придушене іржання.

Леді Брітомарт (обурена). Чарлзе Ломакс! Якщо можете поводити себе пристойно, то будь ласка. Якщо ні, то залишіть кімнату.

Ломакс. Пробачте, леді Брітомарт, але справді, присягаюся небом... (Він сідає на канапу між леді Брітомарт і Андершафтом, цілком пригнічений).

Барбара. Чому ви не смієтеся, якщо вам цього хочеться, Чоллі? Це сприяє травленню.

Леді Брітомарт. Барбаро, ти здобула виховання світської панночки. Прошу тебе, дай батькові переконатися в цьому й не плещи язиком, як вуличне дівчисько!

Андершафт. Не вважайте на мене, моя дорога. Адже ви знаєте, що я не джентльмен і не здобув жодного виховання.

Ломакс (похвальним тоном). І ніхто цього не подумав би, запевняю вас. Ви, знаєте, справляєте прекрасне враження.

Казенс. Дозвольте мені порадити вам, містере Андер-шафт, вивчати грецьку мову. Люди, що вивчають грецьку мову, перебувають у привілейованому становищі. Не багато з них знають грецьку мову й ніхто з них не знає чогось іншого, але становище їхнє — непохитне. Знання інших мов є відмінна ознака слуг і комівояжерів. Грецька мова для людини, що посідає становище, це те саме, що проба для срібла.

Барбара. Доллі, не брешіть. Чоллі, принесіть вашу концертину й заграйте нам щось.

Ломакс (із сумнівом звертаючися до Андершафта). Може, така музика вам не до смаку?

Андершафт. Я надзвичайно люблю музику.

Ломакс (захоплений). Невже? В такому разі я її принесу. (Іде нагору по інструмент).

Андершафт. А ти граєш, Барбаро?

Барбара. Тільки на тамбурині. Але Чоллі вчить мене грати на концертині.

Андершафт. Чоллі теж належить до Армії Спасіння?

Барбара. Ні, він каже, що незручно повставати проти загальної думки. Але я не втрачаю надії щодо Чоллі. Я примусила його прийти на збори біля входу, доки я збирала пожертвування в його капелюх.

Леді Брітомарт. Це не моя провина, Андрю. Барбара досить доросла на те, щоб іти своїм шляхом. Вона не має батька, який міг би допомагати їй порадами.

Барбара. О ні, вона має батька. В Армії Спасіння немає сиріт.

Андершафт. Твій батько має багато дітей і великий досвід, чи не так?

Барбара (поглянувши на нього зі жвавою цікавістю, потакує головою). Цілком слушно. Звідки ви це знаєте?

Чути, як за дверима Ломакс настроює концертину.

Леді Брітомарт. Увійдіть, Чарлзе. Заграйте нам щось зараз же.

Ломакс. Згоден. (Він сідає на старе місце й грає вступ).

Андершафт. Хвилиночку, містере Ломекс. Я до деякої міри цікавлюся Армією Спасіння. її гасло могло б бути моїм гаслом: «Вогонь і кров».

Ломакс (зачеплений). Але це не той вогонь і не та кров, що про них ви кажете.

Андершафт. Кров, що про