Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

неї я кажу, омиває; кров, що про неї я кажу, очищає.

Барбара. Те ж саме у нас. Приходьте завтра до мого притулку в Вест-Гемі й подивіться, що ми там робимо. Ми збираємося вирушити на великі збори в Ассемблі-Голл у Майл-Енд. Приходьте, подивитеся на мій притулок і вирушите з нами. Це принесе вам величезну користь. Чи вмієте ви грати на чомусь?

Андершафт. Замолоду, мавши природжені здібності до танців, я заробляв, виступаючи на вулицях, у пивничках. Згодом я почав брати участь в оркестрі Андершафта й непогано грав на тромбоні.

Ломакс (шокований). От тобі й на!

Барбара. Чимало грішників, граючи на тромбоні, попадали на небеса, дякуючи Армії Спасіння.

Ломакс (звертаючися до Барбари, все ще не заспокоївшися). Так, але що ви скажете про виробництво гармат, га? (Звертаючися до Андершафта). Навряд чи ви прагнете до того, щоб попасти на небо, чи не так? Леді Брітомарт. Чарлзе!!!

Ломакс. Але це логічно, чи не так? Виробництво гармат може бути конче потрібно: ми не можемо існувати без гармат, але разом з тим це не на добре. З другого боку, може й чимало дурниць проповідують в Армії Спасіння — я сам належу до панівної церкви — але не можна відкидати, що вона проповідує релігію. Не можна повставати проти релігії, чи не так? Хіба що ви морально цілком занепали.

Андершафт. Ви не дуже цінуєте моє становище, містере Ломакс...

Ломакс (поквапливо). Я нічого не кажу про вас особисто.

Андершафт. Звичайно, звичайно. Але поміркуйте хвилину: я виготовляю знаряддя каліцтва й вбивства. Зараз у мене особливо чудовий настрій тому, що сьогодні вранці на заводі ми рознесли на дріб’язки 27 солдатських опудал пострілом з гармати, яка раніше знищувала тільки 13.

Ломакс (вибачливо). Що згубливішою стає війна, то швидше вона буде знищена, чи не так?

Андершафт. Ані трохи. Що згубливішою стає війна, то привабливіша вона нам здається. Ні, містере Ломакс, я вам вдячний за спроби знайти звичайне виправдання моєму ділу. Але я не соромлюся. Я не належу до тих людей, що відокремлюють свою моральність непроникливими перегородками від свого діла. Усі ті зайві гроші, що їх мої конкуренти витрачають на лікарні, церкви та інші установи, на які їх спонукає жертвувати сумління, я вживаю на експерименти й досліди, шукаючи досконаліших методів знищувати життя й власність. Я завжди так робив і буду робити. А тому ваші проповіді, що змістом нагадують благочестиві написи на різдвяних листівках, мені не потрібні. Ваша християнська релігія, що навчає вас не противитися лихому й підставляти другу щоку, зробила б із мене банкрота. У моїй моралі, в моїй релігії повинно бути місце для гармат і міноносок.

Стівен (майже вороже). Ви говорите так, ніби існує з півдесятка різних видів моралі й релігії, що з них люди на вибирає першу-ліпшу, тоді як існує тільки одна істинна мораль, одна істинна релігія.

Андершафт. Для мене існує тільки одна істинна мораль, але може, для тебе вона буде непридатна, бо ти не будуєш військових дирижаблів. Для кожної людини існує тільки одна істинна мораль, але не всі люди визнають ту саму мораль.

Ломакс (через силу розважуючи). Чи не будете ви такі ласкаві повторити ще раз. Я не цілком вас зрозумів.

Казенс. А тимчасом це дуже просто. Як сказав Евріпід: «Що для одного хліб, то для другого отрута», як у дослівному розумінні, так і переносно.

Андершафт. Щира правда.

Ломакс. Ах, так. Так, так. Правдиво, правдиво.

Стівен. Іншими словами: є чесні люди, є й негідники.

Барбара. Нісенітниця. Негідників не існує.

Андершафт. Невже? А чи існують порядні люди?

Барбара. Ні. Не існує ані того, ані другого. Нема ані чесних людей, ані мерзотників: усі вони діти одного батька, і що швидше покинуть прозивати один одного різними образливими назвиськами, то буде краще. Не намагайтеся мене переконати, я добре їх знаю. Через мої руки перейшла безліч людей: негідники, злочинці, невірні, філантропи, місіонери, державні радники, усякого ґатунку люди. Всі вони однакові грішники, і для всіх існує один шлях спасіння.

Андершафт. Дозволь мені спитати, чи спасла ти хоч одного фабриканта гармат?

Барбара. Ні. Дозвольте мені спробувати це зробити.

Андершафт. Я складу з тобою угоду. Якщо я прийду завтра до твого притулку, чи прийдеш ти другого дня до мене на мою гарматну виробню?

Барбара. Стережіться. Може закінчитися тим, що ви покинете свої гармати задля Армії Спасіння.

Андершафт. Чи певна ти того, що не покинеш Армії Спасіння задля гармат?

Барбара. Я готова йти на цей ризик.

Андершафт. Я також готовий. (Тиснуть одне одному руки). Де твій притулок?

Барбара. На Вест-Гемі. Під знаком хреста. Спитайте першу-стрічну людину в Кеннінґ-Таун. А де ваша виробня?

Андершафт. У Перівейл Ст. Андрю. Під знаком меча. Спитай першу-стрічну людину в Європі.

Ломакс. Чи не краще мені щось заграти?

Барбара. Так. Заграйте нам: «Уперед, християнські вої».

Ломакс. Це надто важко для початку Чи не заграти краще: «Ти йдеш від нас, брате мій». Це майже той самий мотив.

Барбара. Ні, це надто сумно. Спочатку подбайте про своє спасіння, Чоллі, і ви підете від нас, брате мій, без жодного шуму.

Леді Брітомарт. Справді, Барбаро, ти розмовляєш так, ніби релігія — приємна тема для розмови. Навчися нарешті поводитися пристойно.

Андершафт. Я не вважаю, що релігія неприємна тема для розмови, моя дорога. Це єдина тема, що нею розумні люди справді цікавляться.

Леді Брітомарт (поглянувши на годинника). Ну що ж, коли ви вирішили говорити про релігію, я бажаю, щоб розмова точилася добропристойно. Чарлзе, подзвоніть, щоб усі зібралися на молитву.

Загальне здивування. Стівен устав збентежений.

Ломакс (підводячися). От тобі й на!..

Андершафт (підводячися). Боюся, що мені вже час іти.

Леді Брітомарт. Ви не можете тепер піти, Андрю. Це було б надто непристойно. Сідайте. Що подумають слуги?

Андершафт. Моя дорога, я почуваю скруху. Я хочу запропонувати вам компроміс. Якщо Барбара буде правити службу Божу в другій кімнаті, а м-р Ломакс буде за органіста, я охоче буду присутній. Я навіть візьму участь, якщо можна дістати тромбон.

Леді Брітомарт. Не смійтеся, Андрю.

Андершафт (глибоко зачеплений, до Барбари). Я сподіваюся, ти не береш мої слова за насмішку, моя любонько?

Барбара. Звісно, ні. А коли б ви й сміялися, це не має ваги. Половина Армії Спасіння з’явилася на перші збори, щоб посміятися. (Встає). Ходім. Ходімо, Доллі. Ходімо, Чоллі. (Виходить з кімнати разом з Андершафтом, який відчиняє перед нею двері. Казенс устає).

Леді Брітомарт. Я не попущу, щоб усі перестали мене