Читати книгу - "Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці"

готовий заплатити, він має у загашнику на такий випадок копійку. Тоді ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ спитала: як це буде виглядати, що одну доньку ми візьмемо, а другу — ні?

Молодша донька підозріло радісно сприйняла новину про те, що всі валять з дому: одні — у Валенсію, а інші — у Васильківський район до ІГАРЬОШІ та СЬОЖІ, і що вона лишається ОДНА! Нарешті одна! ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, навчена досвідом ранньої вагітності старшої доньки, захвилювалася: а чи не зазіхає хтось на останні краплини її, тобто ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ, свободи? Ще одного внука у своєму домі вона вже не витримає.

Словом, у сім’ї почалося з’ясовування стосунків щодо того, хто кого більше любить.

— І ніхто навіть не здогадується, що в даний момент часу я найбільше люблю тебе! — завершила свою промову ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ чи то серйозно, чи то жартома.

«Мене! Мене! Мене!» — затьохкало моє серце.

МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ!

Я розгубився: як мені повестися в цій ситуації? Кинутися до неї з обіймами і поцілунками? Якось банально і гидко.

Відповісти їй своїм зізнанням у коханні?

А раптом вона пожартувала?

Виникла незграбна мовчанка, і щоб її розвіяти, я обережно взяв ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ за руку, вмокнув у кетчуп, що залишився, і намалював її пальцем у неї на лобі сердечко.

Вона вмочила мій палець у кетчуп і намалювала у мене на лобі моїм же пальцем зірочку.

— Ти знаєш, коли я вийшла заміж за БАЛБЄСА, а ти поїхав учитися в Харків, я так шкодувала, що в нас з тобою нічого не було!

Між нами пролетів Амур, кокетливо підморгнув обом і поцілив своєю стрілою в наші серця.

У мене залоскотало під ложечкою.

Якби це було десять років тому, то зараз ми борюкалися б у ліжку.

Але це було зараз. І для двох людей із певним статусом і життєвим багажем такі страсті-мордасті видавалися посміховиськом.

Я подумав, що зараз добре було б підкріпитися замість безглуздих борюкань у ліжку. І ми пішли у симпатичний ліванський ресторанчик, розташований неподалік від мого дому.

Чудова їжа однієї з найкращих кухонь світу цілком може замінити людям вікової категорії 50+ сумнівний секс, — думав я. Однак вишукана ліванська їжа лише загострила непристойні бажання: свіже табулі розтабулило наші чакри, від гумусу загумусилися наші почуття, від фалафелю зафалафелила співом душа, а люля-кебаб спричинив до того, що залюлякебабилося все в моїй нижній половині, й, судячи з туманного погляду ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ, у неї також.

Вона сказала лише одну фразу:

— Народ к разврату готов!

У цей момент треба було стрімголов бігти додому і займатися сексом, так ні — додумалися замовити ще східні солодощі. І вони нас доконали, а останній келих вина й поготів був зайвим!

Після коротких дипломатичних переговорів було вирішено трохи відпочити в ліжку, а лише після того зайнятися коханням.

Притулившись до подушки, ми благополучно поринули у сон, а коли прокинулися, то зрозуміли, що треба зробити термінову доставку ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ до своєї матріархальної сім’ї.

От тобі й переваги віку 50+: начебто нічого не було, а відчуття такі, що провели довгу ніч кохання.

Думка про те, що нам уже потрібно переспати, давно закралася і в мою, і в її (ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ) свідомість; ми якось без слів і зайвих емоцій домовилися про те, що ЦЕ має статися.

Однак підступний попередній сценарій повторювався і повторювався з безпрецедентною впертістю.

Для того щоб вийти на «стан готовності» до сексу, в нашому віці потрібно трохи підзарядити себе допінгом, тобто перекинути келих-два вина, але підбадьорливість напою виявляється не лише в налаштуванні до інтимних ігор, а й у збудженні апетиту. Ми як люди вікової категорії 50+ не відмовляли собі в цій земній радості та йшли підкріпитися. Трапеза, як правило, лише посилювала нашу мету.

В італійському ресторанчику піца кватро фромаджо вселяла в нас думку про те, що цієї ночі ми здійснимо в країні кохання кватро заходів; лазанья підказувала нам, що саме потрібно робити (це може бути як лазня, так і лизання), якщо раптом природа відмовить мені в найвідповідальніший момент; паста карбонара асоціювалася у нас із італійською зброєю, і ми свято вірили, що природа не відмовить мені у піковий момент, а моє знаряддя праці, чи то пак любові, буде міцним, як карабін.

У Макдональдсі (а ми полюбляли і його) були свої асоціації: Біг Мак натякав нам, що мій інструмент буде дуже біг, а Біг Тейсті — на те, що це буде дуже смачно.

Однак щоразу харчова розминка перед інтимним боєм закінчувалася фіаско. Ми не могли зупинити свій апетит і обжиралися, потому доповзали до ліжка, даючи одне одному чесне слово прокинутися через 15 хвилин, коли їжа перетравиться, а пробуджувалися в той критичний момент, коли ЧУДО-ЮДО-РИБІ-КИТ потрібно було тікати. Але навіть тоді, коли ніхто нікуди не поспішав, настрій уже був не той: як не алохольчик, то ношпочка, як не ношпочка, то цитрамончик.

Не можна було сказати, що ми були розчаровані таким станом справ. Аніскільки. Щоразу повертаючись додому, ми приходили до висновку, що це було «краще, ніж секс». Але ж мета була поставлена. І її потрібно було досягти!

На п’ятому фіаско ми вирішили змінити нашу тактику: припиняємо ходити до ресторанчиків, їмо — кожен у себе вдома, успішно перетравлюємо їжу і сходимося на келих вина з фруктами або сиром. І тільки-но ми зібралися ЦЕ зробити, в нашу з ЧУДО-ЮДО-РИБОЮ-КИТ любовну інтригу безпардонно втрутилися зовнішні обставини в особі БЛОНДИНКИ і старшої доньки ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ. Обидвом треба було працювати в міліції, бо вони виявили неабиякі таланти оперативників.

Але все по порядку. Останнім часом мене все активніше атакувала БЛОНДИНКА. Я зробив дурницю, давши їй надію на те, що поїду