Читати книгу - "Долина богів. Історії з Кремнієвої долини"

інших стипендіатів без машини ускладнювало контактування. Однак YC стала найліпшим етапом стипендії Марбака. Він сказав, що партнери самі були засновниками компанії, а ще вважав Ґрема доступнішим за Тіля. «Я міг зустрітися з ним, коли хотів. Варто було лише заповнити форму, — розповідав він. — Він навіть ні сіло ні впало написав мені листа зі словами: “Привіт, Джоне, як ся маєш?”»

«Я не знаю, чи він насправді переймався, але така підтримка багато важить».

Після вечері, перед сесією у форматі «запитання-відповідь», кожен із запрошених розповідав про створений ним/нею стартап і про його історію. Решту тижня дев’ятеро запрошених на роботу в YC радників з числа підприємців та інвесторів упродовж «офісних годин» надавали стартапам консультації — Пол Букхайт, Аарон Іба, Керолін Леві, Джессіка Лівінґстон, Кірсті Нату, Джефф Ролстон, Гардж Таґґар, Ґері Тан і засновник Пол Ґрем.

Ґрем народився 1964 року, а прославився тим, що створив Viaweb, яка згодом стала Yahoo Store. Відтоді він працював програмістом і венчурним капіталістом, доки не заснував YC. Іншими партнерами, які також володіють часткою в компаніях YC, є підприємці Сем Олтмен, нині очільник організації, Джастин Кан і Емметт Шір. Штатні юристи надавали безоплатну підтримку засновникам YC.

Компанії мають систему підтримки для вирішення проблем, розробки ідей і допомоги тим, хто завис і не знає, за що хапатися. Радники говорили учасникам YC, що їм слід замислитися про те, що потрібно користувачам, а потім просили їх назвати свої сильні сторони. Зазвичай наприкінці програми 15% слухачів аж так видозмінюють свою оригінальну ідею, що виходить цілком відмінний від оригінального план. Після формулювання ідей радники інструктують засновників, з чого починати і як втілити це швидко, а також як якнайшвидше залучити користувачів, а відтак з’ясувати, чи має їхнє творіння перспективу.

Ґрем вважає, що до відсіву кепських ідей Y Combinator надається якнайкраще. На своєму сайті він писав, як визначення поганих ідей сприяє добрим результатам: «Парадоксальним чином ці невдачі є причиною швидкого старту. Усі вони репрезентують проблеми, які тобі, зрештою, доведеться вирішувати, і єдиний спосіб їх виявити — запуск проекту. На практиці це могли бути і вузькі місця у технології, і потенційні клопоти із правосуддям, та найпоширеніша проблема полягає в тому, що користувачам не надто до вподоби продукт».

Коли стартапи готові, в офісні години засновники приходять до радників по допомогу: як запустити продукт і продемонструвати його користувачам, медіа та інвесторам, що зазвичай починається зі створення вебсайту. Після цього кроку вони працюють над пітчингом, сидячи разом із партнерами YC перед білими дошками та розмірковуючи над змістом повідомлення і над тим, через який інформаційний канал його запропонувати. Потім настає час для фандрейзинґу. Партнери YC радять, скільки й де грошей їм слід шукати, і якими мають бути їхні фінансові цілі. Більше грошей — не завжди краще. «Коли намагаєшся дертися надто крутою горою, то просто зупиняєшся, — сказав Ґрем. — Так само, якщо намагатимешся на ранній стадії зібрати більше коштів, ніж потрібно, ти не просто витратиш багато часу, а й з’ясуєш, що тобі нема чого показати, й навіть зіпсуєш свої шанси зібрати меншу суму, бо твої початкові наміри сходять нанівець, адже ти почнеш видаватися збитим льотчиком».

Наприкінці цього циклу компанії готуються до «Демо-дня»: влаштовують презентації, знімають їх і проводять репетиції перед радниками та партнерами. Всередині цього циклу партнери із Sequoia — однієї з провідних венчурних фірм у галузі — приходять поспілкуватися з командою кожної компанії. Як консультанти, представники Sequoia на ранній стадії оцінюють стартапи, а стартапи отримують відгук на ранній стадії.

Разом із вечерями проводили вечірку для засновників на початку і наприкінці тримісячного циклу, а також регулярні «щасливі години» у барах Пало-Альто та Маунтін-В’ю. Засновники також організовували свої неофіційні зустрічі, а це титанічна робота для інженерів, для яких ліпше програмувати, ніж спілкуватися за пивом. Часто-густо «потоки» YC у майбутньому стануть тісно пов’язаними тусовками. Через своїх засновників і випускників самі лише зв’язки YC були достатньою причиною залишатися на території Затоки Сан-Франциско. Вони також забезпечували доступ до репортерів, які, своєю чергою, допомагали компаніям підвищувати впізнаваність, що зрештою приносило гроші.

Перший «Демо-день» 2005 року зацікавив 15 інвесторів. Перемотуючи вперед: восени 2012 року побачити, які ідеї компаній народжуються в межах цієї програми, виявили бажання чотириста інвесторів. А 2015 року їх було вже понад п’ятсот. Потім налагоджуються контакти й організовуються подальші зустрічі. Попри завершення програми, YC зберігає зв’язок із новими стартапами в період ведення перемовин, а іноді сама провадить перемовини з інвесторами. Y Combinator стала власною сигнальною системою.

Інші стартапи, які пройшли через цю програму, давали змогу своїм засновникам вийти з бізнесу із солідним дев’ятизначним чеком, як-от Cloudkick, Heroku і, мабуть, найвизначніший приклад, Reddit, що його співзасновник Алексіс Оганян консультував компанії, які переїздили назад на Східне узбережжя.

Як і Тіль, Ґрем заохочував засновників запускати стартапи на Західному узбережжі, а не на Східному. «Територія Затоки Сан-Франциско для стартапів те саме, що й Лос-Анджелес для кіноіндустрії, — продовжував він. — Чимала кількість людей, яких ви зустрічаєте за збігом обставин, має певний зв’язок із нею». І хоча він не виступав проти навчання у вишах так само, як Тіль, Ґрем сказав: «Y Combinator триває лише три місяці — менше, ніж будь-який університет — і потім стартапи можуть іти, куди їм хочеться».

Однак попри популярність YC, історія про граничний коефіцієнт успіху інкубаторів, яку Ґрем оприлюднив у своєму блозі восени 2012 року, здивувала й інвесторів, і підприємців. Він визнав, що весь дохід компаній YC створюють лише кілька великих переможців. А також написав, що «найкращі ідеї спочатку здаються поганими ідеями». З’ясувалося, що хоча сумарна вартість компаній, які він фінансував за допомогою Y Combinator, становила 10 мільярдів доларів, три чверті цієї суми припало лише на дві компанії — Dropbox і Airbnb. За великим рахунком лише одна компанія на «потік» матиме реальний вплив на доходи YC. А отже, шанс на успіх кожного учасника, на його думку, несуттєвий майже так само, як і його/її шанс зірвати куш. І цей шанс мінімальний. «Імовірність того, що якась група досягне справді великого успіху, мікроскопічно мала, та ймовірність того, що ці дев’ятнадцятирічні юнаки [досягнуть виняткового успіху], може бути вищою, ніж у випадку з іншою, більш убезпеченою групою, — написав Ґрем у своєму блозі. — Під час свого першого виступу на YC Пітер Тіль накреслив діаграму Венна, що досконало ілюструє цю ситуацію. Він намалював два переплетені кола, одне з назвою «Схоже, що це кепська ідея», а друге з назвою «Чудова ідея».