Читати книжки он-лайн » Публіцистика 📰🎙️💬 » Єлюди. Теплі історії з Майдану

Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

184
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 45
Перейти на сторінку:
2009 року. Щасливе подружжя.

14 лютого 2014

Ольга, Харків, власник агентства нерухомості, мати двох дітей. Доньці 26 років, і вона тренер із фігурного катання. Сину 24. Зараз він виступає з партнеркою на Олімпіаді в Сочі у танцювальній програмі з фігурного катання. Але ця розповідь не про них. Я б написала про Ольгу, навіть якби прізвища її дітей не були відомими широкому загалу. Починаючи з 1 грудня, жінка щотижня приїжджає з Харкова на вихідні на Майдан. Щотижня! Пропустила лише вихідні, коли у Харкові було велике зібрання Євромайдану, й один раз через застуду. Приїжджає мінімум на два дні. Чергує в харківському наметі, працює волонтером на кухні у профспілках. Сьогодні зустріла її у наметі за сценою Майдану, вона робила чай, каву й канапки. До того ж у ці два дні свого приїзду до Києва вона взагалі не спить, постійно на ногах, відсипається потім удома.

Ольга ніколи не соромилася підтримувати Євромайдан. Вона багато подорожує. Тричі була в Америці, відвідала Канаду й більшість європейських країн. Була навіть у Китаї. Бачила, як живуть люди в різних країнах світу. «Я переконана, що наша країна заслуговує на краще життя», – каже безпартійна харків’янка.

Крім того, мати спортсмена допомагає одному хлопцю на Майдані. «Він мені як прийомний син», – каже жінка. Хлопцю 24 роки, він з Алушти. Його батьки підтримують Партію регіонів і припинили спілкуватися з сином через участь у Майдані. Ольга купила хлопцю теплі речі й пуховик. На минулому тижні він приїжджав на п’ять днів до Харкова подивитися місто. Ольга не боїться публічності, незважаючи на те, що у Харкові це небезпечно. «Усе життя я ніколи нікого й нічого не боялася. Тому зараз когось боятися – себе не поважати», – говорить вона. Супержінка, хіба не так?

16 лютого 2014

Геннадій, 30 років, менеджер проектів у телекомунікаційній компанії. У кінці листопада пригощав чаєм студентів на Майдані. Це було до жорсткого побиття молоді «Беркутом». 1 грудня носив на Банкову оцет, – купив цілий блок. У цей день біля Адміністрації Президента було багато газу, а оцет – саме те, що допомагає нейтралізувати його дію.

4 грудня його доньці виповнилося три роки. Залишилася частина торту після святкування. Геннадій сказав дружині, що хоче віднести солодощі на Майдан. «Це неповага до людей, пригощати їх недоїдками», – відповіла жінка. На наступний день він купив і поніс на Майдан два великих торти. «Тоді ще не було козацького редуту, лише бочки. Люди сиділи навколо них і грілися», – згадує він. Віддавши торти, чоловік зрозумів, що треба було принести й чай. Прийшов додому, заварив чай і повернувся назад. Відтоді Геннадій намагається щоночі приносити чай самообороні на Майдан. У вихідні він із чаєм – на Грушевського. Якщо пропускає якийсь день, на наступний робить кілька заходів.

Спочатку у Геннадія був лише один чорний термос. На Новий рік дружина подарувала другий. Чоловік намагається приблизно прикинути, скільки ж чаю відніс самообороні за ці місяці? «Однозначно, вже є триста літрів», – усміхаючись говорить Геннадій.

Учора дивилась, як цей менеджер пригощає хлопців чаєм. Чай із чебрецем, малиною, мелісою й вишнею. Без меду. На Майдані вже не хочуть меду. До речі, самооборона дуже обережна й у чужих не бере напоїв.

Але Геннадія тут уже знають. 14 лютого йому виповнилося 30 років. Він знову купив два великих торти для Майдану.

17 лютого 2014

Вадим, 34 роки, Рівненська область, м. Березне. Живе на Майдані у рівненському наметі з 22 січня. До цього приїжджав тричі на недільні віче. Та коли розпочалися сутички на Грушевського, вирішив, що потрібно затриматись у Києві. Сів на маршрутку й приїхав. Записався у четверту козацьку сотню.

У Вадима колись був власний бізнес. Його будівельна фірма працевлаштувала 18 чоловік. У 2008 році почалася фінансова криза, яка сильно вдарила по будівельній галузі. «Ця криза загнала мене в глухий кут. Я вирішив зав’язати з усіма бізнесами», – каже він.

Що робити далі? Рішення прийшло зненацька. Вадим завжди тримав одного-двох коней для душі, щоб їздити на прогулянки до лісу. У нього велике господарство – 16 га. Чоловік вирішив купити ще кількох красивих породистих коней. А потім подумав, що було б непогано зайнятись їхнім розведенням. Останні два роки займається лише цим. Зараз у нього дев’ять голів маточного поголів’я новоолександрівської ваговозної породи. «Вони приносять елітний молодняк», – розповідає чоловік. Усього ж 15 коней. Серед них не лише ваговози, а й верхові коні, які беруть участь у козацьких забавах.

1 ... 25 26 27 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Єлюди. Теплі історії з Майдану», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Єлюди. Теплі історії з Майдану"