Читати книгу - "Король Лір, Вільям Шекспір"

має, та війська

Вже рушили.

 

Едгар

Спасибі, сер, спасибі!

 

Дворянин виходить.

 

Глостер

О, відберіть, боги, дихання в мене,

Щоб знову я спокусі не піддався

Свій вік собі самому вкоротить!

 

Едгар

Ви, батьку, добре молитесь.

 

Глостер

А що

Ти за людина?

 

Едгар

Бідний чоловік,

Покірний долі. Чоловік, що вміє,

Стражданням навчений і лихом битий,

Буть милосердним. Дайте руку, пане,

Я заведу вас до житла.

 

Глостер

Спасибі.

Нехай боги тебе благословлять!

 

Входить Освальд.

 

Освальд

Попалась пташка! От і нагорода!

Ця голова безока мов зумисне

Сотворена, щоб збагатить мене!

Ну, зраднику старий, мерщій молись!

Добуто меч, кінець тобі прийшов!

 

Глостер

Сильніше вдар, будь другом!

 

Едгар заступається за Глостера.

 

Освальд

Ти, мугир,

Ти смієш зрадника обороняти?

Геть, бо хвороба, що його заїла,

На тебе перекинеться. Геть руку!

 

Едгар

(підроблюючись під селянську мову)

Овва, мосьпане, 21 відступлюсь, аякже!

 

Освальд

Пріч, бо здохнеш, як пес!

 

Едгар

Ласкавий паночку, ідіть собі, куди йдете, і дайте пройти людям простим. А коли б мені оце й умерти, то не так-то вже й скоро. Не лізь-бо до старого, не сікайся, кажу тобі, а то я спробую, що міцніше: твій череп чи мій кулак. Я, хло’, по-простому.

 

Освальд

Геть, стерво!

 

Б’ються.

 

Едгар

Ось я тобі перелічу зуби, мосьпане. Ану, підходь! Овва, який страшний!

 

Б’ються. Освальд падає.

 

Освальд

Ти вбив мене, підніжку! Забери

Мій гаманець - і тіло поховай,

Як хочеш жити на землі щасливо.

Листи, що маю, Глостеру Едмунду

Віддай: він десь у таборі британськім.

Ох, смерть яка невчасна!

(Умирає)

 

Едгар

Ти мені

Відомий добре, підлий посіпако

Лукавої своєї господині!

 

Глостер

Що? Вмер?

 

Едгар

Сідайте, батьку, відпочиньте.

Загляну я тим часом до кишень:

Листи, що він казав, мені ще можуть

Стать у пригоді. Він умер. Шкода,

Що від руки моєї. Ну, ламайся,

М’яка печатко! Тут нема ганьби:

Щоб ворогів думки недобрі знати,

Ми часто розриваєм їм серця,-

То що вже нам ці клаптики паперу.

(Читає)

«Згадай, як ми присягались одне одному. Ти маєш багато нагод убити його, і ти це зробиш, аби тільки хотів. Коли він вернеться переможцем - усьому край: я буду бранкою, а його постіль - моєю в’язницею. Визволь мене з ненависного тепла цієї постелі; його місце буде тобі нагородою за твій подвиг. Твоя дружина,- хотіла б я написати,- з відданістю й любов’ю, Гонерілья».

Будь проклята, мінливосте жіноча!

Убити мужа чесного - і взять

Мойого брата на подружнє ложе!

В оцей пісок зарию я тебе,

Розпусників посланче нечестивий,

А герцогові дам цього листа

Під слушний час, щоб відав він про змову,

І розповім за смерть твою.

 

Глостер

Король

Спав з розуму. Яка ж міцна у мене,

Нещасного, на плечах голова,

Що стільки може витримати муки!

Ох, краще божевілля, щоб не знати,

Не бачити жахливої безодні,

Щоб стратить пам’ять, живучи в химерах!

 

Барабанний дріб віддалік.

 

Едгар

Давайте руку. Чути барабан...

Ходімо! Я вас заведу до друзів.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 7

 

 

Намет у французькому таборі.

Лір спить на постелі. Лікар, дворянин та інші біля нього.

Входять Корделія й Кент.

 

Корделія

Мій любий Кенте! Як нагороджу

Тебе за добрість? Ані сил моїх,

Ані життя не вистачить на це!

 

Кент

У вашому визнанні - нагорода

За все найвища, королево. Я

До ваших вух доводив тільки правду.

 

Корделія

Твоя одежа дух мені смутить,

Лихі часи нагадуючи серцю.

Вдягнися краще.

 

Кент

Не беріть у гнів,

Що в вигляді такому я з’явився.

Коли б мене дочасно упізнали,

Було б недобре. Тож прошу і вас

Мене тим часом нібито не знати.

 

Корделія

Хай буде так, мій добрий лорде.

(До лікаря)

Ну,

Як там король?

 

Лікар

Він спить іще, міледі.

 

Корделія

О праведні боги! Пошліть йому

Бальзам цілющий на душевні рани

І сивому, що з горя став дитям,

Верніть ви міць і розум проясніть!

 

Лікар

Чи не збудить його, вельможна пані?

Він довго спав.

 

Корделія

Чиніть, як каже вам

Наука ваша. Спить в одежі він?

 

Дворянин

Так, ми йому наділи чисту одіж,

Як він запав у сон тяжкий, міледі.

 

Лікар

Його ви не лишайте, королево:

При вас його належиться збудить -

І певен я, що він спокійний буде.

 

Корделія

Гаразд.

 

Музика.

 

Лікар

Міледі, станьте ближче. Хай

Гучніше грають.

 

Корделія

Милий батьку мій,

Коханий батьку! Хай мої уста

В уста твої здоров’я переллють!

Нехай цілунок мій уб’є отруту,

Яку піднесли інші дві дочки!

 

Кент

О добра і ласкава королево!

 

Корделія

Коли б ти навіть їм не був отцем,

І то в них жаль повинен був збудити

Цей сніг, що голову твою вкриває.

Цій голові - боротися з громами

Та з бурею? Страдальнику