Читати книгу - "Король Лір, Вільям Шекспір"

цьому

Вночі блукати голими степами?

Ворожий пес, що покусав мене,

І той би грівся в мене при вогні

Такої ночі. А тобі, мій батьку,

Мій батьку нездужалий, довелось

Шукати захисту в хліві свинячім,

З бродягами валятись на соломі!

О горе, горе! То ще дивина,

Що ти й життя із розумом не втратив!..

Прокинувся! Заговоріть до нього.

 

Лікар

Ні, краще ви заговоріть, міледі.

 

Корделія

Як маєте себе, королю наш?

Чи ви здорові, владарю ласкавий?

 

Лір

Навіщо ви покликали мене

Із домовини? Ти - душа блаженна,

А я прикований до вогняного

Страшного кола, сльози по щоках

Течуть моїх, як олово гаряче.

 

Корделія

Королю, ви мене впізнали?

 

Лір

Так,

Ти - дух, я знаю. Ти давно померла.

 

Корделія

Ще він далеко десь блука думками!

 

Лір

Де був я? Де тепер? Що? День і сонце?

Ох, скільки мук зазнав я! Я б помер

Від жалощів, побачивши людину

В такій нарузі! Що мені сказать?

Ці руки - чи ж мої вони? Мої,

Від шпильки боляче. Проте не знаю.

Де я і що мені.

 

Корделія

Королю, гляньте

І руки наді мною простягніть,

Благословляючи. Ні, ні, королю,

Не вам хилить коліна перед мене!

 

Лір

Прошу тебе, не смійся з мене. Я -

Довірлива, недужа, беззахисна

Стара людина. Я боюся навіть,

Чи не зламався розум мій. Здається,

Тебе я знаю, знаю і його.

(Показує на Кента)

А де ж я, де? Що на мені за одяг?

Де ночував я? Ви, проте, не смійтесь.

Ладен я присягтись, що ця ось дама -

Моя Корделія, моє дитя.

 

Корделія

Я, я, королю!

 

Лір

Дай мені торкнутись

Твоїх очей. Так, сльози, теплі сльози!

Не плач. Коли у тебе єсть отрута -

Дай, вип’ю я. Дві інші без причини

Мене образили - у тебе є

Причина.

 

Корделія

Ні, нема!

 

Лір

Де я, скажи?

У Франції?

 

Кент

У власнім королівстві.

 

Лір

Благаю вас не кривдити мене.

 

Лікар

Утіштеся, міледі. Шал страшний

Минувся, і єдина небезпека -

Це спомини про горе пережите.

Візьміть його до себе, заспокойте.

 

Корделія

Королю, чи бажаєте пройтися?

 

Лір

Прошу тебе не гніватись на мене,

Забути все, пробачити мені.

Старий я, донечко, і нерозумний.

 

Лір, Корделія й слуги виходять.

 

Дворянин

Чи правда тому, що герцога Корнуельського вбито?

 

Кент

Суща правда, сер.

 

Дворянин

Хто ж веде його війська?

 

Кент

Кажуть, Глостерів незаконний син.

 

Дворянин

А Едгар, його вигнаний син, нібито в Німеччині з графом Кентом.

 

Кент

Багато чого люди говорять. А ми дбаймо за своє, війська вже підступають.

 

Дворянин

Кривава буде битва. Прощайте, сер.

(Виходить)

 

Кент

Справдиться незабаром задум мій.

Чи сяк чи так - усе розв’яже бій!

(Виходить)

 

ДІЯ П’ЯТА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Табір британських військ під Дувром.

Входять під звуки барабана з прапорами Едмунд, Регана, офіцери, воїни та інші.

 

Едмунд

(до офіцера)

Довідайся, чи герцог довершив

Обіцяне, чи, може, хто йому

Навіяв іншу думку. Нетривалий,

Примхливий він.

 

Офіцер виходить.

 

Регана

Боюся, що гінця

Сестри моєї щось лихе спіткало.

 

Едмунд

Боюсь і я, міледі.

 

Регана

Пане Глостер,

Ви знаєте мою до вас прихильність.

Скажіть же щиро, чи мою сестру

Ви любите?

 

Едмунд

Так, я її шаную.

 

Регана

А вам на ум ніколи не спадало

Моїй сестриці мужа замінити?

 

Едмунд

Міледі, думка ця не гідна вас.

 

Регана

Мені здається - більше щось було

Між вами, як шаноба.

 

Едмунд

Присягаюсь,

Нічого.

 

Регана

Я ненавиджу її.

Мій любий пане, не звіряйте серця

Моїй сестрі!

 

Едмунд

Ніколи, будьте певні.

От і вона та герцог, муж її.

 

Входять Олбені, Гонерілья і воїни.

 

Гонерілья

(вбік)

Воліла б я програти бій рішучий,

Аніж сестрі Едмундом поступитись.

 

Олбені

Привіт, кохана сестро. Чув я, сер,

Що до Корделії прибув король

Із тими, хто не міг неправду стерпіть.

Де чесно виступати я не можу,

Там і хоробрим я не здатен буть.

З французами ладен я воювати

За нашу землю, та піднять меча

Не годен проти того, хто боронить

Окривдженого.

 

Едмунд

Це шляхетно, сер.

 

Регана

До чого ця балаканина?

 

Гонерілья

Краще

Порадьтеся, як з ворогом боротись.

Не час тепер для чвар отих родинних.

 

Олбені

Воєнну раду скликать я звелів -

Там дійдемо до певної ми думки.

 

Едмунд

Я зараз буду в вашому наметі,

Вельможний герцогу.

 

Регана

Ти, сестро, підеш

Із нами?

 

Гонерілья

Ні.

 

Регана

А це, проте б, годилось,

Прошу, ходімо.

 

Гонерілья

(вбік)

Все я зрозуміла!..

Гаразд, піду.