Читати книгу - "Анатом, Федеріко Андахазі"

Ясновельможність, то я наважуся вас виправити. У ній геть не написано «розтинати трупи заборонено», як ви переконуєте, а йдеться про зовсім інше: «забороняється купувати трупи з метою розтину». Я нагадаю вам, чому Боніфацій VIII заборонив таке, — повторюю, не розтинати, а купувати трупи. Й Ваша Ясновельможність, звісно, пригадує, що все почалося з Університету, у якому ви є деканом, а як ще точніше, то з кафедри анатомії, головою якої я маю честь бути. У той час на кафедрі головував Марко Антоніо делла Торре — ви, безперечно, ще тримаєте у пам’яті його нечестиві діяння. Навряд чи хтось може забути тогочасні хроніки. Марко Антоніо був переконаним атеїстом. Певна річ, він розтинав трупи без жодних етичних вагань, не спиняючись ані перед злочином, ані перед вчиненням насилля. Звісно, він підбурював своїх учнів добувати трупи у будь-який спосіб. Тіла не лише купували у катів та гробарів, але й крали з моргів, і навіть ще теплими знімали із шибениць. А ще кажуть, що трупи витягували з гробниць; часом жертву обирали ще за життя, ніби вівцю для печені. Але ж ви чудово обізнані, що я такого не вчиняю. Ви знаєте, як ревно я стежу за тим, щоб мої учні отримували трупи лише з моргу. Крім того, ви свідомі того, що перш ніж я встромляю у мерця ножа, я препарую десятки трупів тварин. І, як ви самі можете засвідчити, у моєму «демонові» немає жодного людського органа.

ЧАСТИНА П’ЯТА. Про мертві й живі тіла

— До цього часу я розповідав про рух тіла, й ви погодилися з моєю думкою, що ця механіка ніяк не різниться з основним принципом, який скеровує постаті на Годинниковій вежі. Я стверджую таке: душа не має жодного стосунку до руху тіла.

— Схоже, ти ведеш до того, що рух не є властивістю душі?

— Ні, я не веду, я цілком точно це стверджую. Душа не керує рухом. Таке оманливе враження виникає під час поверхового спостереження за трупами. Споглядаючи труп, людина хибно вважає, що причиною смерті є відсутність у тілі душі, але я вам заявляю, що тепло та рух залежать виключно від власне тіла. Варто поглянути на цього звіра, — мовив він, пильно дивлячись на декана, і враз показав в інший бік аудиторії, де кіт вправно чинив розправу над тарганом, — на його точні рухи, набагато точніші за наші, аби переконатися, що душа не має ніякого стосунку до кінезису, — певна річ, якщо ви не волієте визнати, що ця тварина наділена душею, — мовив він, показуючи на кота, але водночас не зводячи очей з декана.

Лютий декан не міг добрати слушної відповіді. Переконавшись, що ніхто не має заперечень чи принаймні не має наміру більш-менш ясно висловити їх, анатом вів далі:

— Коли приходить смерть, наша душа покидає тіло з єдиної причини — через розклад органів, які спричиняють тіло до руху. Таким чином, тіло гине не через відсутність душі, а через те, що руйнуються чи то всі, чи то деякі органи. Потому, як я виклав вам декотрі сторони життя тіла, дозвольте мені перейти до душі, яка його заселяє.

ЧАСТИНА ШОСТА. Про пристрасті душі та дії тіла

— Тепер я маю намір вивести з моїх міркувань про тіло тезу про існування душі. Я вже згадував, що рух не є властивістю душі, а тільки тіла. Зараз я наважуся піти ще далі, стверджуючи, що для втілення мети, що поставлена перед нами, мусимо розділити те, що стосується руху, й те, що не має до нього стосунку. Якщо ви погодитеся зі мною у тому, що душа має не фізичну, а метафізичну природу, то вам доведеться визнати й те, що рух, кінезис — це є фізична сутність, яка має стосунок лише до матеріальних предметів. Саме кінезис керує діями нашого тіла. Й для того, щоб відділити тілесне від душевного, скажу так: протиставивши дії тіла нематеріальним проявам душі, ми отримаємо пристрасті. Я визначаю їх як волевиявлення, котрі не мають жодного стосунку до тіла, позаяк вони з’являються й зникають у самій душі без будь-якого втручання тіла. Тобто вони пасивно діють у душі, а не активно виявляються в тілі. Вони не виникають у жодному органі й не спричиняють в органах жодних змін, а лише у душі. Я розрізняю дії та пристрасті у чистому вигляді, чудово свідомий того, що є також пристрасті, які зароджуються у душі, але виявляються у тілі. Однак такі пристрасті варто відрізняти від дій: незважаючи на те, що часом вони спричиняють певні рухи тіла, але їхня мета завжди міститься у самій душі й мета дії міститься у душі. Наприклад, коли душа прагне виказати свою любов Богові за допомогою молитви. У цьому разі тіло є лише посередником для вияву душі. Так само існують дії тіла, які виникли в тілі й у тілі містять свою мету, але на шляху до виконання яких може постати душа. Я маю на увазі ті гріховні дії, скоєнню яких душа опирається. Наприклад, коли статеві органи збуджуються й душа мусить втрутитися, щоб не допустити скоєння плотського гріха. Чи коли під час посту травні органи просять поживи, але втручання душі допомагає людині, що поститься, втриматися від спокуси.

ЧАСТИНА СЬОМА. Про любов та гріх

— Щоб обґрунтувати мої слова на прикладах, звернімося до любові. Зазвичай причиною плотських гріхів уважають пристрасті. Одначе це хибна думка. Спокуса, що призводить до гріха, стосується не пристрастей, а дій, бо плотські гріхи вкорінені у тілі. Таким чином, варто розділяти кохання, котре є щирою ознакою душі, та статевий потяг. Кохання — то пристрасть, бо вона має початок і кінець у власне душі, а тим часом статевий потяг має свій початок і кінець у тілі. Таким чином, не існує ніякого органа, який виробляє чи знищує любов, тим часом як статевий потяг, його початок і кінець — має цілком очевидне розташування у тілі. Ви не зможете зі мною не погодитись, що найщирішу любов ми відчуваємо до Бога.

ЧАСТИНА ВОСЬМА. Про анатомію жінок і мораль чоловіків

— Зараз, коли я виклав свої міркування про механіку в тілі й, побіжно, про душу, дозвольте розкрити одну із передумов, котра керувала моїм пером під час написання мого головного надбання «De ге anatomica», що є плодом багаторічної праці. Там є такі слова: «Якщо наука моралі досліджує поведінку чоловіків, то анатомії лишається досліджувати поведінку жінок». Дозвольте мені розтлумачити цей вислів, у якому я повторюю слова великого Арістотеля. Ви,