Читати книгу - "Батько мого друга, Джулія Ромуш"

Розділ 14

Останню пару сьогодні скасували, і ми з Веронікою та Стасом вирішили посидіти на задньому дворі університетського двору. Купивши смаколиків й збігавши через дорогу в кафе за кавою, ми розстелили покривало, яке завжди було у Стаса в машині й вляглися на нього посмоктуючи каву через трубочки.

 

- Так і не помирилася зі своїм принцом? - Вероніка, примруживши очі від яскравого сонця, приклала руку до чола і подивилася на мене питальним поглядом.

 

Це було те питання, на яке я не хотіла відповідати. Тім продовжував шукати зі мною зустрічі, але я все ще не могла відійти від тієї образи, яка залишилася після того дня.

 

Найприкріше було те, що хлопець мені не повірив, подумав, що я спеціально хочу оббрехати його батька. Хоча прекрасно знав, як його батько відгукувався про мене і які висловлювання іноді дозволяв в мою адресу.

 

- Ні, - піднявши обличчя вгору, підставляючи його під сонячні промені я дала зрозуміти, що не хочу розмовляти на цю тему.

 

- Подруго, я звичайно все розумію, але він вчора весь вечір обривав мій телефон, а коли я взяла трубку, то почав просити хоч якось виманити тебе з дому, щоб ви могли зустрітися.

 

- Він мене образив, і я поки що не готова до розмов.

 

- Та ну, у солодкої парочки стався розкол у відносинах? - Стас штовхнув мене ліктем у бік і засміявся.

 

Друг вже давно підколював мене з приводу того, що наші відносини з Тімом занадто солодкі й нудні. Ніяких сварок, скандалів і вияснень відносин. І, судячи з усього, те, що ми посварилися, його якимось чином розвеселило.

 

- Перестань, - сівши в позу йога, я тицьнула друга у відповідь рукою в бік.

 

- Може ти хоч розкажеш, що у вас там сталося? А то хлопець он як старається, а ти навіть шансу йому не даєш. - Вероніка все ніяк не залишала спроби дізнатися в чому причина нашої сварки, а мені все більше не подобалася ця розмова.

 

Я взагалі не особливо любила розповідати про свої стосунки іншим людям. Чим менше знають, тим краще.

 

- Нумо змінімо тему? - Я посміхнулася і подивилася на друзів.

 

- Ой, та що там питати, помиряться ще ці пташенята. Хоча знаєш ...

 

Стас примружив очі, а після накинувся на мене і почав всіляко мене лоскотати.

 

- Я іноді заздрю ​​твоєму Тимуру, ти ідеальна дівчина, - сказав друг і продовжив всіляко наді мною знущатися. Мій істеричний регіт почав заповнювати двір, і в якийсь момент мені здалося, що я просто помру від сміху.

 

- Упс ...

 

Сказала подруга, коли я вже з останніх сил намагалася вирватися з рук нещадного Стаса, але я не надала словам подруги ніякого значення.

 

- Мія! - Голос Вероніки став стривоженим, і я нарешті подивилася в її сторону. Обличчя подруги виглядало переляканим, а її погляд був спрямований вперед. Вона на когось дивилася і те, що вона бачила, їй явно не подобалося.

 

Подивившись вперед я побачила Тимура.

 

Хлопець біг до нас, перестрибуючи через лавочки й вираз його обличчя лякав. Тім був злий, і не зводив погляду зі Стаса, який все ще притягував мене до себе ...  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍