Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"

— Стасе, тут нема про що говорити. Домовленість в силі, якщо ти про це.

— Я про твого вітчима.

— Тут нема про що говорити. І проводжати мене не треба. Хочу прогулятися!

Він би може ще щось сказав, та Ясмін вийшла за двері. В грудях калатало серце. Так калатало, що приклала долоню, аби трохи заспокоїти.

Стас обіймав її цієї ночі. Обіймав і спав поряд. Це було більше, ніж могла собі дозволити навіть в уяві! Порушення усіх кордонів, про які домовлялися! Як від звичайних знайомих вони дійшли до сексуальних партнерів ще могла собі пояснити, а як від сексу перейшли до обіймів ні! Це було занадто…

Вітчима поблизу гуртожитку не знайшла, на що полегшено видихнула. Напруга весь час муляла під ребрами, бо боялася зустріти знову ті знедолені очі. Поки не була готова.

Ясмін вкотре за день зробила собі каву й всілася за книгу. Кімната сяяла чистотою, вікна аж скрипіли від бездоганності, реферат закінчений лежав на столі. Зробила, що хотіла, та всеодно не була задоволена собою.

Дзенькнув телефон.

“Виходь, Ясмін. Я в кафе біля сільпо, що за гуртожитком. Не вийдеш ти, прийду я. Цілую.”

Серденько знову закалатало. Так, ніби йому було не байдуже до одногрупника, що знову опинився поряд. Ясмін це нагадувало симптоми хвороби. Тремор, інколи нутрощі викручує від напруги, іноли пересихає горло, інколи кидає то в жар, то в холод. Дуже підозрілі симптоми…

Хм… І нащо те цілую в кінці додав? Ледь не написала куди саме йому слід її поцілувати, та потім все ж накинула куртку. Очевидно, доведеться все ж пояснити Стасу, що означає “особисте”.

Як вам сьогоднішня прода? Як Славця? Я й сама не очікувала, що саме вона завтіє в гості, бо якраз про неї почала писати книгу ще до Стаса і Ясмін. В наступній новинці зустрінемось з її подорослівшою версією)))