Читати книгу - "Історія однієї з фей, Тетяна Собчук"

Розділ 18. Дослідження нових сил

Як ти змогла? Невже це можливо? Складно? Звідки ти дізналася, що так можеш? Все вийшло з першого разу? Питань було багато. І коли всі почали говорити одночасно, я збилася хто запитував і кому відповідати. 

— Так. Не всі одразу, — перебив усіх Річард, — Можливо нехай Кеті сама все розповість. А потім, якщо будуть питання, вона дасть на них відповідь.

— Думаю, що так буде краще, — погодився дідусь, — Кеті, розкажи, як все відбулося.

— Гаразд. Після того, як лікар Харісон усіх вас оглянув, ми з ним поспілкувалися. Він нам повідомив, що це наслідки тієї незвичайної зливи, що була на днях. І що більша частина міста у такому ж стані в якому були і ви.Вилікувати звичайним способом це не можна. Це можуть зробити лише феї, які мають силу лікування, але на той момент усі вони були зайняті. А звільнитися зможуть не раніше ніж через два тижня. Тому ми з Річардом вирішили знайти спосіб самостійно. Спочатку шукали у бібліотеці. Але там не знайшлося жодної книги, що могла б підійти. Потім я задумалася... А чи велися у родині записи усіх подій? Річард сказав, що записи велися з самого початку. Тому ми продовжили пошук в сімейному архіві. 

Я розповіла все. Як Річард дав записник з історією дідуся. Як я практикувала силу лікування на Софі. І як їх всіх вилікувала. 

За весь час розповіді ніхто не сказав жодного слова. І лише після її закінчення дівчата почали говорити.

— Шкода, що ми не змогли тобі нічим допомогти, — сказала понурив голову Джесс. 

— Не хвилюйся, — відповіла я, — ви зможете нам допомогти в іншій справі.

— І в якій же ж? — запитала Глорія?

— Ми допоможемо Кеті визначити, які ще сили у неї є, — повідомив усіх Річард, — і я уже склав план наших дій.

— От і чудово! — сказав дідусь, — А зараз ходімо відпочивати. Особливо ти, Катаріно. І якщо ви дійсно збираєтесь дослідити нові можливості, то тобі потрібно набратися сил та енергії.

— Тут я згодна, — подала голос мама.

— І якщо тобі щось буде потрібно, то можеш сміливо до нас підходити, — сказала бабуся. 

— Добре. Дякую вам усім.

Подякувавши всім, ми відправилися по своїм кімнатам.

Наступного дня ми розпочали дослідження нових сил.

Річард розповів план, якого постараємося дотримуватися. Джесс і Глорія допомагатимуть в розкритті нових сил. А Софі буде вести усі записи. І я її не просила. Дівчина сама визвалася допомогти.

Ну ось. Робота розподілена. І ми були готові розпочати. Але виникла невеличка проблемка. Ми не знали з чого розпочати.

— Є у когось ідеї з чого розпочати? — запитала Джесс. 

— Ні, — по черзі відповіли ми.

— Може спершу запишемо те що є? — подала голос Софі, — Занотуємо те що Кеті уже вміє. А потім зможемо трохи змінюючи уже наявні сили їх практикувати.

— Як на мене, то це краще ніж взагалі нічого, — сказав Річард.

І ми зайнялися роботою. Я Софі диктувала свої відчуття, емоції, думки, а іноді показувала наочно. Важливо було записати усе, до найменших подробиць.

Аж раптом я почула як дівчата розмовляли про те, що робити далі. І іноді це трошки заважало.

— Глорія, Джесс, а можете трішечки тихіше обговорювати? — не обертаючись до них, запитала, — Я не можу зосередитись.

В кімнаті на хвилину запанувала тиша. І усі до останнього подивилися на мене.

— Що? — здивовано запитала я, — Що сталося?

— Нічого, — сказав Річард, — але окрім вас з Софією ніхто нічого не говорив.

— Взагалі то, не зовсім, — сказала Глорія, — ми з Джесс справді спілкувалися, але не в голос, а подумки. І якщо не дивитися на співрозмовника, то ніхто почути розмову не може.

— Але я чула вашу розмову, — сказала, глянувши на дівчат.

— Ми виявили нову силу, — повідомила Джесс. 

— Да, — сказала Глорія, — залишилося її навчитися контролювати.

— Давайте так, — звернувся Річард, — зараз кожен про себе подумає варіанти контролю нової сили, а Кеті і Софі завершать із попереднім записом.

Всі погодилися. В тиші ми закінчили за пів години. І приєдналися до інших. В роздумах пройшло ще трохи часу.

— «Я так більше не можу.»

— «Джесс, зараз не час скаржитися. Кеті потрібна наша допомога. Ми не можемо її залишити одну.»

— «Знаю. Але я втомилася і уже зголодніла. Давай зробимо хоча б невеличку перерву.»

Я знову чула уявну розмову подруг. Це звісно не добре, але так як контролювати цю силу ще не вміла, то вирішила їм це повідомити.

— Софі, — покликала я свою помічницю, — можеш попросити  кухара, щоб приготував обід, а ми спустимося за кілька хвилин.

— Так, звісно.

І дівчина пішла. А я збиралася сказати дівчатам правду.

— Глорія, Джесс, я знову чула вашу розмову, — понуро сказала я. — Знаю, що це погано. Але ще не можу контролювати нову силу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍