Читати книгу - "Прокляття Зміїного Яру, Герцог Фламберг"

Пошуки тривали кілька днів, але безрезультатно. Зрадник, наче крізь землю провалився. Люди прочісували ліси, обшукували кожен куточок села, розпитували всіх, хто міг його бачити, але марно. Зрадник зник безслідно, не залишивши після себе жодного сліду. Надія почала танути з кожним днем, наче сніг під весняним сонцем. Здавалося, що він уникнув справедливості, що його підступний план вдався.

Одного вечора Олеся сиділа біля вікна своєї хатини, задумавшись про зрадника. Вона не могла зрозуміти, чому він це зробив. Чому він зрадив їхню довіру? Чому він хотів завдати шкоди Чорноліссю, місцю, яке прихистило його, де його зустріли з добротою і теплотою? Невже в його серці не було ні краплі вдячності, ні краплі співчуття?

Раптом вона відчула чиюсь присутність. Не наче хтось зайшов в хату, а наче темна хмара закрила сонце. Вона обернулася і побачила зрадника, який стояв на порозі її хатини. Він виглядав інакше, ніж раніше. Його обличчя було блідим і виснаженим, очі горіли нездоровим блиском, а губи скрутила зловісна посмішка.

"Як ти знайшов мене?" - спитала Олеся з подивом, намагаючись приховати свій страх.

"Я слідкував за тобою", - відповів зрадник голосом, холодним як лід. "Я знав, що ти шукаєш мене".

"Навіщо ти це зробив?" - спитала Олеся, її голос тремтів від обурення. "Чому ти зрадив нас?"

"Я не зраджував вас", - відповів зрадник з холодною байдужістю в голосі. "Я лише виконував свою місію".

"Яку місію?" - спитала Олеся, відчуваючи, як її серце стискається від лихого передчуття.

"Знищити Чорнолісся", - відповів зрадник, і його слова пролунали в тиші, наче вирок. "Знищити тебе і всіх, хто тобі дорогий".

Олеся зрозуміла, що зрадник — не просто людина, яка піддалася спокусі чи слабкості. Він — слуга зла, яке мешкає в Зміїному Яру. Він прийшов сюди з однією метою — завершити те, що почав його господар, посіяти хаос і смерть в цьому мирному краї.

"Ти не зможеш цього зробити", - сказала Олеся рішуче, її голос наповнився силою і впевненістю. "Ми захистимо наше село". Вона не дозволить злу перемогти, вона буде боротися до останнього подиху.

"Спробуй", - сказав зрадник з висміхом, і в його очах заблищала жага крові. "Але ти програєш". Він був впевнений у своїй перемозі, в силі свого господаря, в слабкості людей. Він не знав, що Олеся і Крук готові до бою, що вони захистять Чорнолісся ціною власного життя.

Він кинувся на Олесю, наче скажений звір, намагаючись вдарити її ножем, що блищав у місячному світлі. Але Олеся була готова до атаки. Вона відчула його наміри ще до того, як він рушив з місця, і встигла ухилитися від удару, який міг бути смертельним. Вона швидко відскочила в бік, і ніж пролетів повз неї, лише ледь зачепивши рукав її сорочки. Не вагаючись ні секунди, вона вдарила зрадника по руці, вибиваючи з його закляклих пальців зброю. Ніж з брязкотом впав на підлогу, і зрадник з прокляттям кинувся на Олесю з голими руками.

Почалася боротьба. Олеся і зрадник боролися не на життя, а на смерть, їхні тіла сплелися в шаленому танці, їхні рухи були швидкими і різкими, наче блискавки. Олеся використовувала свої магічні здібності, щоб захиститися від атак зрадника. Вона створювала навколо себе невидимі щити, які відбивали його удари, насилала на нього потоки енергії, які збивали його з ніг. Але він був сильним і спритним супротивником, загартованим в багатьох битвах. Він знав прийоми рукопашного бою, які дозволяли йому протистояти магії Олесі.

Крук, почувши шум боротьби, вибіг з хатини. Він побачив Олесю, яка боролася зі зрадником, і його серце стиснулося від страху за неї. Не вагаючись ні секунди, він кинувся на допомогу Олесі.

Разом вони атакували зрадника, обрушивши на нього шквал ударів. Крук бився з ним навкулачки, використовуючи свою силу і спритність, яку він здобув за роки життя в кримінальному світі. Олеся продовжувала насилати на нього заклинання, які ослаблювали його і заважали йому зосередитися. Зрадник відбивався відчайдушно, але їх було двоє, і він не міг впоратися з ними.

Нарешті, після довгої і виснажливої боротьби, Круку вдалося вдарити зрадника по голові. Удар був сильним і точним, зрадник захрипів і впав на землю, втративши свідомість.

Олеся і Крук, важко дихаючи, стояли над знерухомленим тілом зрадника. Вони перемогли, але ціна перемоги була високою. Олеся була вичерпана, її магічні сили були майже виснажені. Крук теж був поранений, його тіло боліло від ударів. Але вони були живі, і це було головне.

Вони зв'язали зрадника міцними мотузками і відвели до старійшин села. Старійшини, вислухавши їхню розповідь, вирішили покарати зрадника за його злочин. Вони вигнали його з села і заборонили йому коли-небудь повертатися.

Зрадник пішов, проклинаючи Чорнолісся і його жителів. Але Олеся і Крук знали, що він ще повернеться. Зло не здається так легко. Воно буде шукати нової нагоди, щоб помститися, щоб завдати болю і страждань тим, хто став на його шляху. Але вони будуть готові до цього. Вони будуть захищати Чорнолісся до останнього подиху.

+++

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

Якщо сподобалося підтримайте лайком. Для мене як автора дуже важлива ваша підписка, тому прошу підтримати і цим. Також не видаляйте з бібліотеки.