Читати книгу - "Сторітелінг для очей, вух і серця"

вміють це визнати й узяти відповідальність за вчинок. Коли вони переглядають власні погляди, шаблони мислення і поведінку. Мабуть, це те, чого мені теж не завжди вистачає. Згадалася фраза Бернарда Шоу: «Єдиний, хто чинив розумно, — це мій кравець. Він знімав з мене мірку заново щоразу, коли бачив мене, в той час як інші підходили до мене зі старими мірками, очікуючи, що я їм буду відповідати». У цьому сенсі мене цікавлять історії, у яких людина змінюється, у яких новий досвід допомагає приймати нові рішення щодо старих речей.

Також мені подобається, коли люди ламають схему мислення і в емоційному сенсі. З одного боку, варто бути чесним із собою і проживати реальне життя. Скажімо, якщо мені погано — це нормально, я не повинен вдавати, що це не так. Але найвища точка для мене — це коли людина вирішує, що жодна зовнішня обставина не повинна диктувати, як поводитися й почуватися.

Одразу згадалася книжка «Людина в пошуках сенсу» Віктора Франкла. Автор (уже згодом відомий на весь світ психотерапевт) розповідає свою історію перебування в концтаборі. З одного боку, Віктор Франкл тверезо розумів, що переживає він, що переживають люди навколо, наскільки це боляче і травматично. Але при цьому він знайшов у собі внутрішні сили залишитися людиною. Якщо я дозволяю іншим диктувати, як маю почуватися, то взагалі не відповідаю за власне життя.

Припустімо, людина росте в корумпованій країні, у якій їй усе життя кажуть: «Щасливим можна бути лише тоді, якщо навчишся брехати, красти й домовлятися з корумпованими чиновниками». Хотіти бути щасливим — це природно. І людина або приймає ці правила гри та стає такою самою, як всі, або тверезо усвідомлює, що хоч корупція і є основним соціальним ліфтом у країні, вона не повинна визначати норми життя. Тоді людина будує інше життя, зіставляючи його зі своїми бажаннями. Не факт, що це буде ефективно, не факт, що прийде успіх, але людина повністю відповідає за власне рішення в цьому разі.

Живи, страждай, розповідай

Думаю, що страждання — важлива частина життя. Це один зі способів глибше пережити досвід. Трапляється щось об’єктивно погане, мені від цього зле. Але при цьому страждання не має бути самоціллю моєї історії. Інакше можна застрягнути в переживанні надовго, хоча така реакція, мабуть, простіша і звичніша для мозку. Значно складніше сказати собі: «досить, я пережив, усвідомив, проговорив, проплакав, я це ціную, але треба йти далі». Це потребує нового порядку й нового мислення. У подальшому людині доведеться не ходити старими стежками.

Наприклад, я спілкуюся з різними людьми, які втратили бізнес. Одна з них каже, що більше ніколи нічого не робитиме подібного, тому що припустилася помилок у кількох місцях. Інша каже навпаки: «Я хочу запустити новий бізнес. Я бачу, де провтикав, мені було погано через це, я винен грошей, але маю тепер нові знання і зможу все зробити краще». Минулий негативний досвід — це інструмент для роботи з майбутнім. Якщо проживати його свідомо й бачити в ньому сенс — він працюватиме на користь. Що більше помилок — то більше досвіду. При цьому бажано все ж не робити того, що вбиває.

Якщо герой страждає, і при цьому ніяких історій у нього не виходить, тоді в розповіді інша ціль. Вона описує обставини. Припустімо, це суспільство молодих успішних людей, які насправді живуть у сильному внутрішньому дискомфорті, не усвідомлюючи, що буде завтра. Герой почувається загубленим, він не долає обставин, а стає їхнім заручником. Весь конфлікт такої історії в тому, що персонаж не дозволяє собі пережити травми. У нього може не бути досвіду переживання, може не бути інформації чи підтримки. Уся трагедія такої історії зводиться до слів: «Я відчуваю, що зі мною щось не так, але в мене не виходить це виправити».

Є прекрасний текст «Будденброки» нобелівського лауреата Томаса Манна. Герої книжки — велика родина, що ламається протягом цілої епохи, втрачаючи вплив і владу. Автор на цьому прикладі показує, як світ котиться в пекло, коли все, що колись було важливим, цінним, правильним, перестає бути таким. Це красиво, тут не треба робити жодних висновків, варто усвідомлювати просто, якого прикладу стосується ця історія. Ще згадав сцену з фільму «2012» про кінець світу, у якій чоловік у національному парку розуміє, що тікати немає сенсу. Тому він виходить на гору й насолоджується вибухом вулкану.

Сильний герой — сильний текст

Людина — головний інформаційний центр будь-якої історії. Сторітелеру часто потрібно спілкуватися з людьми, які володіють потрібними знаннями. Щоб дістати з них сильну історію, треба одночасно «увімкнути» всі інтелектуальні й емоційні навички. Підготуватися до розмови і сприймати досвід без упередження й оцінних суджень (більше про це ми говорили в розділі про активне слухання). Я неодноразово чув від авторів, які працюють з інтерв’ю, щось на зразок: «Та вона (він) не говорить зовсім» або «Він (вона) говорить так, що нічого не розбереш».

Незважаючи на те, що автор і герой за законодавством є співавторами історії, слабке інтерв’ю — проблема автора (завжди). І тільки з розумінням цього починаються сильні історії. Помилки можна припуститися, коли обираєш героя, коли готуєшся до розмови і безпосередньо коли спілкуєшся з героєм. Ідеться не лише про емоції та реакції, а й про картину, яку ми малюємо під час бесіди. З одного боку, може перешкоджати хвилювання: «Яке питання ставити далі?». З іншого, на заваді може стати поверхове розуміння інформації, яке виникає через неувімкненість у розмову, а також відсутність повної картини. Досвідчені журналісти кажуть, що під час інтерв’ю завжди відчувають, якщо історії чогось бракує. В інших авторів цього відчуття може не бути через брак досвіду.

У своїй книжці «Анатомія історії» (The Anatomy of Story){45} американський сценарист Джон Трубі виділяє сім пунктів, через які потрібно провести героя, щоб історія була цілісною і драматичною. Ними можна скористатися під час глибинного інтерв’ю з людиною, щоб сповна розкрити її характер.

Потреба: Чого людина потребує саме зараз?

Прагнення: Чого людина прагне глобально?

Ворог: Що перешкоджає їй задовольнити потреби й досягнути великої цілі?

План дій: Що людина готова зробити, щоб задовольнити потребу й почати рухатися до цілі?

Бійка: Що відбувається, коли людина зустрічається зі своїм ворогом? Чи спрацьовує план?

Прозріння: Що цінного зрозуміла людина під час бійки?

Нова ситуація: Як вона далі живе з цим знанням?

Варто пам’ятати, що сильна історія