Читати книгу - "ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тієї ночі вітер знову прийшов у Зелені Поля, але не з музикою. Цього разу — з вогнем.
Пожежа почалась у флігелі за філармонією, у старій дерев’яній прибудові, яку використовували як склад для інструментів і декорацій. Андрій був у залі, працював над останніми змінами в партитурі, коли почув перший тріск — не від дерев’яної підлоги, не від стелі, що давно скрипіла, а зовсім інший. Агресивний. Іржавий. Немов щось розривалося зсередини.
Потім — запах. Гострий, димний. Він вискочив у двір і побачив, як полум’я вже охопило край флігеля. Дах тріщав, і вогонь з кожною секундою набирав сили. Не було часу думати, хто винен — лиш діяти.
Андрій кинувся до водяної бочки, схопив відро, але вода була майже вся вкрита тонкою кіркою льоду. Він розбив її, вилив усе на підлогу навколо входу, кинувся всередину.
У середині — хаос. Стелажі зі старими папками, обгоріле дерево, і головне — вузол із особистими речами Марти, який вона залишила ще до від’їзду. І серед них — скрипка. Та сама, з якою вона приїхала в це село. Подарунок дідуся. Інструмент, із яким вона виросла, з яким плакала й сміялась.
Полум’я вже лизало стіни. Повітря було гарячим, як яд. Дим заповнював легені. Але Андрій схопив футляр, прикрив його своїм пальтом, розвернувся й вибіг назовні, ледь не впавши на сходах.
Його очі сльозились, груди палали, сорочка під пальто вже почала обвуглюватись на спині. Але скрипка була неушкоджена.
Люди збігались із сусідніх хат. Хтось викликав пожежну. Хтось тягнув шланги. Але для Андрія цей момент став не катастрофою — а очищенням. Він сидів на землі, тримаючи футляр у руках, притискаючи його до грудей, як дитину. І відчував, що врятував не лише інструмент.
Він врятував її тишу. Її голос. Її частину, що була тут навіть за її відсутності.
Коли полум’я згасло, залишився попіл. Але філармонія встояла. Лише флігель згорів майже повністю. І серед ночі, коли всі почали розходитися, Андрій залишився на місці.
Скрипка стояла на сцені. Він поставив її там, ніби у центрі уваги. І глянув на неї, як на свідка того, що почалося в ньому.
— Повернись, — прошепотів. — Я зберіг. Для тебе. Для нас.
І хоч відповіді не було, він знав: вона почує. Бо серце, що рятує музику — вже не мовчить.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta», після закриття браузера.
