Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Замах (Щось краще за смерть)

Читати книгу - "Замах (Щось краще за смерть)"

144
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 59
Перейти на сторінку:
такими трудяками...

— Роботи буває і більше. — відповів він, посміхаючись. Почував він себе прекрасно, і ніщо не могло зіпсувати йому настрій, буцімто ця робота і справді полягала у складних письмових перекладах для відділу зовнішньоекономічних зв'язків або усних перекладах на конференціях. Коли загальмував на червоне світло, то поклав руку на її коліно.

— Якщо шукаєш переключення швидкостей, то в цій машині ручне управління, — лише встигла сказати, а коли він її ніжно почав гладити вище коліна, то прошепотіла: «Мій хлопчику!» і замружила очі.

Коли знову рушив на зелене, то подумав, що зараз може попросити її про будь-що і відмови не буде. Це було приємно усвідомлювати. Зрештою, він давно здавав собі про це справу, але багато чого стримувало його. Борис і усвідомлення того, що про одруження не може бути й мови... Болісне відчуття, яке роздирало його: «Якби ти тільки знала всю правду...» Яка несхожість розділяла її невинну щирість і його усвідомлення того, що мусиш мовчати або брехати. Інколи йому здавалося, що вона у багатьох відношеннях ще дитина і просто підло домагатися від неї того, чого так прагнув. Ним володіло наївне бажання залишити незайманим і чистим те єдине в житті, що не було ще спаплюженим. Звичайно, це божевілля. Чи не чесніше прогулятися з нею після пляжу по лісі і взяти її там? Фактично це те ж саме, що одружитися з нею, незважаючи на Бориса і на те, що не має на це дозволу. Вона католичка, по неділях ходить до кірхи, причащається. Довгий час він думав, що на такі речі вона дивиться інакше. Можливо, так воно і було. Але і вона хотіла того ж самого, що й він, він відчував це тим відчуттям, яке не обманювало чоловіка.

Вони вже покупались і вигрівалися на сонці. Білі вітрильники стрімко линули по осяяній сонцем воді, по небу пливли білі хмаринки. Про щось інше, окрім як про грацію та гнучкість її стану, він думати не міг. Мокрий купальник обтягнув її стегна та перса, на засмаглому тілі виблискували краплинки води. Захоплення і мука оволоділи ним водночас. Від пасма білого волосся, яке спало на її шоку, коли вона нахилилась, щоб прикурити сигарету. Від бездоганної грації рук, коли стала поправляти і зачісувати волосся, яке виблискувало чистим золотом. Він прикипів до неї очима, коли вона підставила сонцю спину, краєм ока зауважив білу смугу персів. Він узяв її руку і поцілував. Руки у неї були гарні, вся вона була гарна і гожа, принаймні в його очах. Він перебіг губами по кожному пальцю окремо, потім приклав її долоню до своєї щоки і провів нею по обличчю, нашіптуючи: «О боже!» Було надто людно, щоб віддаватись пестощам на пляжі, при кожному дотику коротка дрож перебігала по тілу, аж дух перехоплювало. Це треба було припинити, бо годі вже було витримати її розмореного погляду. Жадання розшарпувало його на клапті. Він відпустив її руку і хотів підвестися.

— Піду скупаюсь, — насилу вимовив він, не глянувши на неї. Та підвестися Леонідові не вдалося, бо щось урвалось йому в грудях і покотилося вниз. Щоб не осоромитись, він почав споглядати човни на морі, гурт молоді, яка ганяла м'яч, хлопчака, якого переполохав великий пес. Зі слізьми на очах і зі спущеними штанцями хлопець кинувся шукати маму. Раптом Леонід зірвався, пірнув у воду і поплив сильними змахами, потім ліг на спину. Треба зараз пошукати затишне місце в лісі, подумав він. Тоді глянув на пляж, щоб заманити Гедвіг до води. Та її не було видно. Може, вона вже зайшла у воду? Йому закортіло попустувати з нею у воді, ущипнути і відчути її тендітність і гнучкість, тепло та прохолоду, які вона випромінювала. На мить йому здалось, що уздрів її білу шапочку, проте, підпливши, побачив, що це не вона. Крім Гедвіг, для нього інших жінок не існувало, вона була для нього всім. Коли вже вибрався на пляж, то побачив, як вона виходить з кабінки. На ній знову була жовто-золотава сукня, яка так збіса чудово пасувала до її засмаглого тіла та білявого волосся. Його серце закалатало, коли вона підійшла до нього, гарна і жадана. А тепер до лісу! — подумав він. Очевидно, що і вона подумала про те ж саме, бо зашарілася від бажання.

— Вже біжу! — вигукнув він. — Зачекаєш на терасі? Замов щось.

Леонід квапливо кинувся до кабінки, наспівуючи: «Хочу женитися, женитися, женитися, але зараз-таки, зараз-таки!» Біля туалетних автоматів він освіжився одеколоном і прихопив до кишені парочку презервативів.

Вона сиділа на терасі за столиком.

— Що попиваємо? — запитав він весело. — Берлінське пиво?

— Пиво типу лимонад!

Леонід теж замовив пляшку.

— Чому ти це робиш? — запитала вона.

— Принаймні наші губи смакуватимуть однаково, — відказав він.

Від збудження та радощів він не одразу зауважив, що вона принишкла, стала якоюсь іншою, не такою, як завжди. Аж тут до нього дійшло: це від того, що тепер вони знають обоє, що буде далі. І він зрозумів, що кохає її ще дужче, що мусить бути з нею лагідним і делікатним, бо бажає їй лише добра. Він торкнувся її руки і ніжно промовив:

— Підемо?

Узявшись за руки, вони спустились до паркінгу. В машині пряжило немилосердно. Леонід відкинув дах і рушив до лісу. Машина їхала по Шварцер Вег, спочатку він увімкнув радіо, проте одразу ж вимкнув його зі збудженим жестом. Тоді завернув у бокову лісову дорогу, потім ще раз. Вів він машину дуже повільно, обнявши її рукою за плече. На узбіччі біля стежки, яка йому прийшла до вподоби, зупинив машину.

— Прогуляємось? — запропонував він. — Тут таки просто чудово.

Але вона похитала головою і запитала: — В тебе є сигарета?

— Та ти що? Тільки не це, — відповів він і спробував обняти її. Проте вона його відштовхнула, і це був не той опір, який легко зламати. Щось надало її очам сумного виразу.

— Будь ласка, сигарету, — попрохала вона, — дай сигарету!

1 ... 26 27 28 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замах (Щось краще за смерть)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Замах (Щось краще за смерть)"