Читати книгу - "Кривавими слідами"

зв’язок його страшенно зацікавив. Тільки Крістіна помітила, що поліцейський увесь напружився.

– Ну як приятелюють, просто знайомі. Ми теж з Ілонкою з ним знайомі. Він директор у кав’ярнях Мáрко.

Жінки не зауважили те, що помітив Скляр. Коли Віталіна почала випускати кільцями дим, першим, на кого вона глянула, виявився саме Ковальчук. Закон у психології: роблячи щось і чекаючи оцінки, ми найперше дивимося на того, хто нам небайдужий. На відео був присутній і Мáрко Вітторіно.

Проте першим, на кого подивилася дівчина, виявився чомусь Ковальчук.

* * *

Вівторок, 22 січня 2019 року. 17:12

Єгор перечитав список, який надала йому Ілона. Звісно, нікого із цих осіб він не знав. Тож відразу зателефонував Нагаю, аби той перевірив, чи не прилітав хтось із них в Україну. Яким би не виявився результат, опер повинен був також поцікавитися в італійських колег, що вони знають про всіх цих людей.

Перед тим, як вийти з будівлі, Скляр застібнувся, вийняв із кишені шапку і вдягнув. Визирнув крізь скляні двері на вулицю. Ще не темно, але починає вечоріти. Лапатий сніг за весь час його перебування в Ілони Вітторіно так і не припинив падати, тож тепер усе, що встигло розтанути і замерзнути, укрилося новим шаром снігу. Скляр зіщулився. Гарного мало. Але сніжна і морозна набагато краще від тої сирої погоди, що встановлювала свої правила останні два тижні.

Нещодавно до Ілони Вітторіно зайшов клієнт. Єгор навмисно дочекався цього моменту, маючи на меті пересвідчитися, чи його не обманюють стосовно вільного часу для розмови. Він ставив додаткові запитання, аби тільки затриматися. Лише після цього пішов. За п’ять хвилин до п’ятої повернулася й асистентка Ілони Вітторіно. Приблизно того ж віку, що і сама стоматолог. Одяг увесь у снігу, усміхнена, одразу почала розповідати щось веселе. По всьому видно, ще та жартівниця.

Зверху долинули веселі вигуки Руслани та Крістіни. Дизайнерка запропонувала дівчинці для різноманітності посидіти в неї, на третьому поверсі. І саме зараз вони вийшли від Ілони і почимчикували нагору. За хвилину їхні голоси стихли. Скляр почув, як за ними зачинилися двері кабінету.

Його неабияк здивував той факт, що подруга Волошко виявилася також подругою Ілони Вітторіно. З іншого боку, він неодноразово зустрічав випадки, коли одна людина має непогані стосунки з двома іншими, проте ті двоє ненавидять одне одного. Зрештою, Ілона тут працює. Вона не може не знати Руслану.

Найцікавішим із того, що він дізнався, стали взаємини Волошко та Ковальчука. Те, що дівчина вбитого подивилася спершу на Сергія, а не на свого хлопця, свідчить, що Ковальчук їй набагато важливіший, ніж італійський бойфренд. Тепер лишається зрозуміти: у яких вони стосунках?

Стеження за будинком Вітторіно підтвердилося завдяки Крістіні. Теж плюс, одначе Скляр і без цієї інформації не сумнівався, що так і було. Свідчення дівчинки допоможуть, коли відбуватиметься суд, адже стеження за жертвою – підтвердження ретельної підготовки до вбивства.

З «Альбіону» пахло їжею, і Скляр несподівано згадав, що вже забув, коли їв. Звична річ на роботі. Багато його колег жартували, що саме тому він і худорлявий, мов той глист. Та він уважав, що краще виглядати, як дрищ, аніж відрощувати пузо, як дехто з них. Защеміло серце. Знову згадав про Ромку. Він був один із його небагатьох справжніх друзів.

Замислився. Укотре з’явилося відчуття, ніби щось пропустив у справі про вбивство іноземця. Ба більше. Після сьогоднішнього видіння біля кав’ярні це відчуття тільки посилилося. «Що за чортівня?» – зітхнув.

Біль у шлунку, як і вчора, давав про себе знати. Таня вже неодноразово просила не жартувати зі здоров’ям, та він ніколи не міг примусити себе зупинитися, коли мав нагальні справи. І навіщо тільки перебрався в це Рівне? Можливо, Ромка зараз був би живий. Можливо, якби вони були в той момент поряд, усе склалося б інакше.

Перечитав повідомлення у вайбері від Тані. Не зовсім повідомлення – фото сьомги на пару з овочами. Стимул для нього повернутися сьогодні не вночі, а хоча б до десятої вечора. Риба з овочами на пару – дієтична вечеря. Сьогодні один із небагатьох вечорів, коли Таня вдома. Могли б провести його разом. Таня навіть не сумнівалася, що він нічого не їсть і що шлунок йому цього не пробачає. Добре ж вона його вивчила за ті два роки, що вони разом. Ну і як він міг заради неї не переїхати до іншого міста? Але Ромка…

Знову зосередив погляд на вечірньому засніженому місті. Проте вже за мить думки вкотре заблукали в спогадах. Згадав, над скількома справами працювали разом із Ромкою. Простіші, складніші. Він був молодшим за Єгора майже на десять років. Певно, тому слідчий і ставився до нього з такою братерською любов’ю. Вони потоваришували відразу, коли Ромка потрапив до них на роботу. Зелене щеня, щойно після навчання. Але таких розумних і начитаних людей Єгорові бачити не довелося. Приятелями вони стали з першого дня.

Якось Єгору вдалося врятувати Ромці життя. Тоді його ледь не зарізав неадекват, якого вони ловили майже місяць. Один із банди, що ходила під’їздами і грабувала людей. Так, Ромки могло вже давно не бути. Однак іще раз уберегти його Скляру так і не вдалося.

Єгору пригадалося, як буквально за тиждень до його від’їзду вони всі разом улаштували шашлик на природі: то було щось на кшталт випровадин Єгора на нове місце роботи. У лісі, недалеко від Луцька. Лише самі чоловіки – усі колеги.

І от маєш: сьогодні ти є – завтра нема.

Зітхнув. Часом він люто ненавидів свою роботу.

* * *

Вівторок, 22 січня 2019 року. 17:19

Із важких думок вирвав дзвінок.

– Що там, Женька, щось знайшли? – відразу до справи.

Єгор скривився. Він страшенно зрадів, що опер його відволік. Не любив проявляти слабкість. Хай навіть для цього існують об’єктивні причини.

– Та ти що! – слідчий не повірив власним вухам. – Я вже їду.

Скляр натиснув «відбій» і вибіг із будівлі, яка розташовувалася відразу на зупинці. Ускочив у першу-ліпшу маршрутку. Який би номер це не був, усі звідси доїжджають до дванадцятої школи[7]. А там його за десять хвилин забере машина.

«Котику, вибач, буду пізно. У річці знайшли зброю. Мушу затриматися», – написав він Тані на вайбер, тим самим даючи зрозуміти, що вдома він сьогодні, як завжди, буде пізно.

* * *

Вівторок, 22 січня 2019 року. 17:21

Пара очей простежила за тим,