Читати книгу - "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)"

село, то вони палили п’ять-шість. Доходили також до нас чутки, що на українських землях за Бугом, в так званому Генерал-Губернаторстві, польська партизанка жахливо переслідує наш народ. Невідомо, чи ті чутки були правдиві, але вони запалювали наших людей ненавистю до поляків. Розуміється, що в усьому цьому була німецька рука, а може, й рука більшовиків, щоб звести ті обидва поневолені народи до взаємної боротьби. Тому німці в Генерал-Губернаторстві тримали українську поліцію для втихомирення польських повстанців, а на Волинь прислали поляків. І розпалилася між поляками і українцями нікому не потрібна братовбивча боротьба... Про всі події на Грубешівщині довідалися українські повстанці на Волині і з такою самою жорстокістю відплатили полякам за кров своїх братів. Не було в людей тоді жодного милосердя, не було найменшої іскри сумління, бо з людей стали звірі...»[128].

Із загального протиборства між українцями та поляками більшість щойно згаданих авторів виокремлюють також внутрішню боротьбу в самому українському середовищі, яка, на їхню думку, була розв’язана бандерівською спецслужбою і яка значною мірою перетворила національно-визвольні змагання за Україну на громадянську війну. Про це в мемуарах пишуть, скажімо, Г. Стецюк, М. Подворняк, та особливо багато місця цій проблемі приділяє у своїх спогадах активний учасник цих змагань на Волині Микола Куделя. Причому останній не переносить практику згаданих спецслужб на весь український повстанський рух. «Я прошу, благаю тих добродіїв, які будуть читати ці рядки спомину, нехай не подумають мене обвинувачувати у неприхильності чи ворожнечі до вояків-повстанців, які були у Бандерівській Повстанській Армії (БПА) — вони для мене святі. Їх безсмертні, героїчні подвиги у безвиглядних боях були такими, яким не може рівнятися жодна нація» — підкреслює автор[129].

Із мемуарної літератури, авторами якої були учасники польського повстанського руху, а нерідко водночас і українсько-польського протиборства в Західній Україні в роки війни, нами використано праці М. Фіялки, Г. Цибульського, В. Кобилянського, Я. Хофмана, А. Оліви, В. Романовського, Т. Штумберк-Рихтера, В. Пеховської, С. Пемпеля та багатьох інших[130].

Не залишилась, зокрема, не поміченою нами думка Ст. Вронського, висловлена ним у передмові до першого видання 1966 р. (хоча ми користувалися п’ятим виданням 1990 р.) книги спогадів «Червоні ночі» керівника однієї з найбільших та найвідоміших польських баз самооборони на Волині в поселенні Пшебраже Г. Цибульського, яка стосується самої суті досліджуваної теми, а саме: «Якби в оглядовому часі не існувало програми та дій АК, що мали своєю метою повернення цих земель до Польщі, лише пам’ять про національне гноблення у міжвоєнний період, навіть враховуючи зусилля гітлерівців, не була б у стані викликати таку масову різанину польської людності, здійснювану фанатичною націоналістичною стихією». Ст. Вронському належить і цікава стаття про суспільно-економічні відносини на Волині напередодні Другої світової війни[131].

З радянської мемуаристики до дослідження було залучено, насамперед, книги спогадів командувачів радянських і польсько-радянських партизанських загонів, що діяли в західноукраїнському регіоні в роки війни, Д. Медведєва, М. Наумова, М. Прокоп’юка, О. Федорова, Ю. Собесяка та інших[132]. Останні чимало уваги приділили висвітленню питань про взаємини радянських партизанів з місцевою українською та польською людністю, а також стосовно оборони поляків під час нападів на них формувань УПА.

Корисними для знайомства із загальною картиною становища українського і польського народів під час війни виявилися різнопланові за характером праці, підготовлені у різні роки, таких українських і польських авторів: К. Паньківського, І. Кедрина, У. Самчука, Ф. Пігідо-Правобережного, А. Чайковського, Ю. Гарлінського, Ч. Лучака, Ч. Бжози та інших[133]. Було також використано деякі довідкові видання[134].

Розділ III
УКРАЇНСЬКІ І ПОЛЬСЬКІ САМОСТІЙНИЦЬКІ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНІ СИЛИ В 1939–1941 рр.