Читати книгу - "Світовидові коні"

— закінчив своє писання про події ті Саксон Граматик.

Обходять стороною осяяний Господньою благодаттю острів торгові лодії, бо вже ніхто не виробляє на Рюгені ні полотна знаменитого, ні тканин вовняних, ні інших товарів. І Василь Буслаїч, купчина новгородський, загледівши здалеку почорнілі від гару скелі Вітова півострова, скидає шапку, хреститься й зітхає, згадуючи знайомців своїх:

— На морі-окіяні, на острові Руяні… Ех… Життя-життя… Аби хоч дізнатися мені,Хомі невіруючому, чи існує те, за що ви полягли…

— Напевне ж, за волю, Буслаїчу, — озивається стиха принишклий Шельма, — який

дурень захоче у рабстві бути в чужоземця…

— Та справа не тільки у волі. Хотів би я дізнатися, чого вони так чіплялися за ідолів своїх. Хоч би приснився ти мені, Велимире, сину Величарів, та розказав, що там у потойбіччі…

Десь далеко, в іншому світі, летять по росяних луках білі коні, землі не торкаючись, і вершники їхні — душі воїв Світовидових…

А назустріч їм біжать по траві жони, матері, діти, і Хальфдан обійма свою Вістуню, а вона трима на руках немовлятко, Мстиша ж Славутин хвалиться перед батьком білим лошам і годує його з руки травою…

Бо дається кожному по вірі його життя вічне, і древнішою є ця мудрість навіть за змія Мідгарду.

Боги ж слов’янські стережуть світ свій, усміхаються своїм вірним, і тисячоліття вже тремтить срібна нитка між Сваргою та світом цим, тремтить, але не уривається.

Доти не урветься ця нить, доки хоч один славин пам’ятатиме Богів своїх і предків своїх.

Кінець саґи. ПІСЛЯМОВА

Біля берегів Німеччини є невеличкий острів, що має назву Рюген. Нині він приваблює хіба що туристів, але в давні часи Рюген-Руян мав для слов’янського світу те саме значення, що Дельфи для світу античного. Руян був «оселею провидців» і славився своїми віщунами. Люди з усієї Європи приїжджали туди, аби дізнатись про своє майбутнє.

Завдяки своєму відособленому розташуванню, Руян зберіг найдавніший суспільний устрій — жречеське правління, і культ Світовида Чотириликого, якого можна порівняти з Чотириликим Брагмою Ведійського світу. Людність, що населяла острів, була слов’янського походження і мала числених родичів на материку. Досить лише згадати, що різноманітні венедські племена населяли тоді територію від Східньої Прусії до ріки Ельби (нині території Польщі та Німеччини.)

Наприкінці 12 століття венеди зазнали потужного удару від народів германського та скандинавського походження. «Хрестовий похід на Схід» розпочався значно раніше, у 10-му столітті, і падіння Руяну було одною з останніх подій цієї затяжної та кривавої війни. Виправдання ж фізичному винищенню населення величенької частини Європи було одне — слов’янські племена дотримувались прадавньої віри та звичаїв, а отже були поганами, які не мали права на існування. Лицарські ордени, котрі були провідною силою цих воєн, у боротьбі з непокірними сусідами ламали всі тодішні військові закони та звичаї. Саме у війнах зі слов’янами- лютичами прозвучала знаменита девіза, котру потім узяли на озброєння єзуїти: «Слово, дане іновірцеві, не є словом».

Опісля падіння Аркони, винищення венедів та прусів продовжувалось ще двісті літ. Вцілілі слов’яни нещадно онімечувались. В 14-му столітті на Руяні, що навіки став Рюгеном, померла остання людина, що знала мову венедів. Цілий народ зник без сліду, а з ним багата культура, про існування якої можна дізнатись лише з писань його ворогів.

Нам, українцям, які пережили не менш напружену боротьбу, і все ж таки втримались на мапі Європи, слід знати, що колись ми мали родичів, якими можемо пишатись. Про зв’язки між русичами та венедами говориться у Велес Книзі, за одною з версій саме з бодричів походив знаменитий князь Олег, і дай Боже нам так бути вірними своїй землі і звичаям, як ті люди з понад холодного моря. Вибираючи між рабством і загибеллю, вони вибрали загибель. Жорстокий вибір, але що ж… Таким є життя.

ПРИМІТКИ

Стор.1 * Аркона — стольне місто острова Руян. Саме там знаходилася знаменита Світовидова Святиня, описана у «Діяннях Данців», хроніках, скомпонованих Саксоном Граматиком.

* Лодія — невеличкий корабель з однією мачтою та вітрилом.

* Буєсть — буйний, відважний

* Урмани — предки сучасних норвежців. Іноді урманами, або ж варягами називали змішані ватаги здобичників — найманців.

* Берсерк — людина, здатна на так зване «бойове божевілля». Іноді такий стан досягався вживанням настою з мухоморів. Людина в стані «бойового божевілля» ставала практично нечутливою до болю і надзвичайно сильною.

Стор.2 * Різи — давньослов’янські письмена.

Стор.4 * Роскілле — тодішня столиця Королівства Данського.

* Ярл — шляхетський титул у Північній Європі, ідентичний графському.

* Свеї — шведи.

Стор.6 * Шеланн — о-в Зеландія, частина Данії.

* Ересунн — пролив між Шеланном та Скандинавським півостровом

Стор.7 * Ерін — самоназва Ірландії.

Стор.10 * Сканди — загальна назва усіх скандинавів.

Стор.11 * Віса — пісня — балада

* Ельфи — казкові істоти, що, за леґендою проживали у одному з «паралельних» людському світів — Ельфінгеймі.

* Конунг — королівський титул у Північній Європі.

Стор.12 * Вальгалла — скандинавський Вирай, потойбіччя. Аби потрапити до Вальгалли, скандинавський воїн мав загинути на полі битви зі зброєю в руках.

* Саґа — ритмізована оповідь «про Богів та героів»

* Аси — Боги у скандинавській мітології.

* Одін — одне з головних скандинавських божеств. За леґендою, аби принести на землю з потойбіччя руни — священні письмена скандів, позбувся лівого ока.

* Тор — божество війни.

* Вовк Фенрір — істота, що має з’явитись перед кінцем світу, аби знищити його. У боротьбі з ним Тор втратив руку.

* Рагнарьок — «загибель Богів», кінець