Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

___ 4. Ви розглядаєте своїх співробітників як конкурентів.

___ 5. Ви вважаєте, що один із найкращих способів «видертися вгору» — це зіштовхувати інших людей донизу або усувати їх геть зі свого шляху.

___ 6. Ви таємно радієте, спостерігаючи, як інші люди зазнають страждань і мук.

___ 7. Ви часто заздрите своїм колегам, і вам важко щиро порадіти за них, коли вони досягають успіхів.

___ 8. У вас мало близьких друзів і багато ворогів, та ви цим пишаєтеся.

Як ви ставитеся до інших людей?

___ 9. Ви деколи просто не здатні стримувати свою зневагу до невдах і негідників на вашому робочому місці.

___ 10. Ви вважаєте корисним сердито поглядати на деяких ідіотів на вашому робочому місці, ображати їх і навіть часом кричати на них — інакше вони ніколи, на вашу думку, не зміняться на краще.

___ 11. Ви приписуєте собі досягнення вашої команди — а чом би й ні? Без вас вони нічого не досягли б.

___ 12. Ви отримуєте задоволення, «невинно» надаючи коментарі на нарадах, котрі не мають жодної іншої мети, окрім приниження або спричинення дискомфорту людині, яка є їх об’єктом.

___ 13. Ви негайно вказуєте на помилки інших.

___ 14. Ви не робите помилок. Коли щось йде не так, ви завжди знаходите ідіота, винного в цьому.

___ 15. Ви постійно перебиваєте людей, бо, зрештою, те, що ви маєте сказати, важливіше.

___ 16. Ви постійно лестите своєму босу й іншим впливовим людям і очікуєте такого самого ставлення від ваших підлеглих.

___ 17. Ваші жарти і кепкування часом можуть бути трохи недружні, проте ви маєте визнати, що вони досить потішні.

___ 18. Ви любите свою безпосередню команду, і вони люблять вас, однак ви знаходитеся в стані постійної війни з рештою вашої організації. Ви ставитеся до всіх інших як до нікчем, адже, зрештою, якщо людина не у вашій команді, то вона або нічого не варта, або ворог.

Як люди реагують на вас?

___ 19. Ви помічаєте, що люди, схоже, уникають контакту очима, коли розмовляють з вами, і вони часто стають дуже знервовані.

___ 20. У вас виникає відчуття, що люди завжди дуже обережно висловлюються у вашій присутності.

___ 21. Люди постійно відповідають на ваші листи електронною поштою з ворожими реакціями, що часто переростає у «вербальну війну» з цими негідниками.

___ 22. Люди, схоже, не наважуються розкривати вам свою особисту інформацію.

___ 23. Люди, схоже, притихають, коли ви з’являєтеся.

___ 24. Люди, здається, реагують на вашу появу повідомленням, що їм потрібно йти.

Підрахунок результатів тесту: підсумуйте кількість тверджень, які ви обрали як правдиві. Це не є науково підтвердженим тестом, але, на мою думку:

0–5 правдивих тверджень: ви не видаєтеся сертифікованим мудаком, якщо не дурили самі себе під час тесту.

5–15 правдивих тверджень: ви знаходитеся на межі перетворення на сертифікованого мудака; можливо, вже час почати змінювати вашу поведінку, поки становище не погіршилося.

15 чи більше правдивих тверджень: ви виглядаєте цілковитим сертифікованим мудаком; негайно зверніться по допомогу, але, будь ласка, не до мене, бо я вважав би за краще не знайомитися з вами.

Розділ 5. Коли правлять мудаки: корисні поради з виживання серед мерзотників і в умовах недоброзичливості на робочому місці

Мільйони людей почуваються, наче в пастці, на тих робочих місцях, де домінує радше правило «ласкаво просимо мудаків», аніж «мудакам тут не місце». Працівники, які стають жертвами і свідками постійних знущань, звільняються з такої роботи набагато частіше, ніж із організацій, де панує доброзичлива атмосфера.

За оцінками дослідників Шарлотти Рейнер і Лоралей Кішлі, 25 % жертв і 20 % свідків знущань залишають свої робочі місця, тоді як середній показник звільнень становить майже 5 %. Проте ці цифри також свідчать, що більшість із пригнічуваних людей причаюються і терплять образи. Більшість людей залишаються на несприятливих робочих місцях з недоброзичливою атмосферою з фінансових причин — вони не мають шляхів відступу у вигляді альтернативного робочого місця, принаймні такого ж добре оплачуваного. Навіть хороша робота в компаніях зі згуртованим товариським колективом часом пов’язана із сутичками зі злостивими людьми, особливо у сфері обслуговування. Бортпровідники «ДжетБлу», продавці мережі магазинів «7–елевен», бармен у «Старбакс», аніматори в Діснейленді, професори бізнес-школи і консультанти «Маккінсі», — усі вони казали мені, що іноді «просто змушені терпіти образи» від клієнтів, які їх принижують.

І навіть люди, які планують залишити вороже робоче місце, можуть тижнями або місяцями терпіти знущання, перш ніж наважаться звільнитися. Читач «Гарвардського бізнес-огляду» написав мені, що в його компанії-розробнику програмного забезпечення «серед керівництва були негідники, які пригноблювали своїх підлеглих» і примушували їх почуватися «нічого не вартими», тож кращі програмісти поступово звільнялися, проте лише після того, як знаходили іншу роботу. Люди можуть терпіти наругу в певний час, бо вони обіцяли закінчити проект, тягнуть до отримання річного бонусу наприкінці року чи очікують підвищення ціни на акції або набуття права на пенсію. Однак якщо постане вибір, звільнятися чи продовжувати працювати з небачено великою зграєю мудаків, існують способи отримати якнайбільше зиску з поганої ситуації.

Розгляньмо стратегію, яку використовувала одна з топ-мене­джерів Кремнієвої долини, щоб вижити серед своїх підлих колег. Назвімо її Рут, щоб захистити невинних, а також винних. Раніше у своїй кар’єрі Рут долучилася до брудної політичної боротьби з «кодлом мудаків», які повсякчас принижували її, перебивали, коли вона говорила, і осудливо зиркали на неї під час нарад. Вони неодноразово критикували все, що вона робила, і вщент розбивали пропоновані нею рішення, висуваючи натомість кілька власних конструктивних ідей. Вони ухвалювали жорсткі рішення (приміром, звільнення працівників за низькі показники продуктивності), а згодом їм не вистачало сміливості для втілення на практиці своїх розмов у стилі мачо, і вони перекладали на Рут виконання своєї брудної роботи.

Ці пихаті умільці стукали кулаком по столу і вимагали негайних дій, неодноразово доручаючи Рут вживати певних заходів, а потім критикували, що вона з точністю виконувала саме те, чого вони прагнули. Рут намагалася давати їм відсіч і програвала баталію. Хоча вона витримувала шторм і дотримувалася своєї позиції, її впевненість похитнулася, вона була фізично й емоційно виснажена. Рут схудла і страждала на безсоння протягом кількох місяців опісля образ, які пережила від цих мерзотників.

Трьома роками пізніше виникла аналогічна ситуація, з такими ж покидьками, що вдавалися до таких самих брудних прийомів. Цього разу Рут стала до боротьби без страху в очах, налаштована пройти крізь усе, не давши їм шансу «дістати» її. На таку стратегію пристосування Рут надихнули поради, отримані в підлітковому віці від інструктора з рафтингу: випавши з човна на порогах, не намагайтеся з ними боротися, покладайтеся лише на ваш рятувальний жилет і відпливайте, тримаючи ноги перед собою. Таким чином, якщо вас викинуло на камені, ви можете використовувати ноги, щоб відштовхуватися, і в такий спосіб захистите голову та збережете енергію. Як виявилося, Рут випала за борт на ділянці Американ-Рівер у Каліфорнії, відомій як «Сатанс сенспул».