Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

— Я з тобою. Коли вирушаємо? — спокійно уточнив Панкратов. Від його несподіваного втручання я розгубилася. Все ж таки не пройшло даремно минуле спілкування із Соболєвим-старшим. Раз у раз я зривалася на грубість у спілкуванні з ним.

— Денисе, нікуди без мене ти не підеш, — зареготав старший чоловік. — Ми й у цьому часі пов'язані. А тобі, дівчинко, не варто думати, що ти розумніша за інших і недоторканна. От повір, більшість вже просікли, що до чого, і якщо що, почнеться дільба і сварня за ресурси. І де ти опинишся разом із дітьми? Про Іллюшу думай!

Попередження звучало загрозою. Але останні слова про мого хлопчика змусили прикусити язик та по-новому подивитися на Олександра Соболєва. От не знаю, через що він прийняв Іллю в коло своїх, але захист він йому забезпечить зі мною чи без мене. Лізу теж не покине. Я бачила, як зацікавлено блищали його очі, коли я розповідала про здібності дівчини у садівництві. Вигоду Соболєв просік. Панкратов недалеко пішов. Залишилося тільки зрозуміти, чи зможуть вони утримати владу над своїми людьми.

З нашої розмови я зрозуміла одне: партнери з бізнесу вирішили триматися разом. Чи надовго? Час покаже.

— Батько! — у таборі почувся гучний вигук Аліни, і ми всі разом вийшли назустріч до капітана «Вільного вітру» Лева Аркадійовича і матроса Єгора, які повернулися. Обидва в руках тримали виламані палиці. Вигляд в обох був пошарпаний. У погляді легка божеволінка.

— Аліно! — втомлений чоловік упустив свою зброю і міцно притиснув до себе дочку.

Єгор обвів присутніх поглядом.

— Ми потрапили у минуле! Це якесь фентезі, трясця його за ногу! — на емоціях випалив він і відсахнувся від Андрія, що підійшов до друга надто близько. — Там… — він тицьнув своїм кийком убік, — на водопої ми бачили носорога, що обріс шерстю!

— А людей з яхти знайшли? — запитала я. Живих не знайшли, якщо повернулися вдвох, але раптом бачили загиблих.

— Нікого. Жодних слідів краху яхти. Ви не вважаєте мене божевільним? І не здивовані.

— Чому тут дивуватися, — хмикнув Денис Панкратов. — Вже в курсі.

_

Вітаю нових читачів! Не забувайте підписуватися на автора, щоб бути у курсі новин. Подаруйте книзі "серденько". 

Чекаю коментарі за сюжетом книги. Цікаво? :)

Ваша Кіра Леві