Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

Розділ 22

  На роботу Єва встигла прийти вчасно. Вона була у піднесеному настрої і це звісно що помітила Леся, яка не могла дочекатися обідньої перерви, щоб не розпитати подругу про причини та не розповісти про те, що трапилося з нею.

-Ну, нарешті, ця перерва настала,- Леся швидко підійшла до столу Єви,- пішли купимо кави і ти мені розповіси, що до чого.

-Леся, яка ти нетерпляча,- Єва підвелася із-за свого робочого столу і вони пішли до кав’ярні, що знаходилася поруч з будівлею банка куди ходили обідати майже всі співробітники цього банку.

 Сіли за столик, зробили замовлення. І Єва на одному подихі розповіла Лесі про те, як у неї змінилися відносини з Денисом. Як вона ночувала у його ліжках, про те як на неї напала Яна і про те, що сьогодні ввечері вона йде з ним на побачення.

-Нічого собі,- Леся зробила перший ковток кави,- ваші фіктивні стосунки набувають статусу справжні. Я за тебе така рада. Рада, що ти нарешті ожила та повертаєшся до нормального життя.

-Дякую. Зізнаюся тобі, що я хоч і щаслива, що йду з Деном на побачення, але все рівно хвилююся,- Єва теж взяла до рук чашечку з кавою,- але це приємне хвилювання. Ще не так давно, я була переконана, що більше не зустріну такого чоловіка з яким би мені хотілося піти на побачення. Та взагалі думала, що більше не подивлюся у бік ніякого чоловіка. А тут прямо… одним словом я щаслива.

-Я рада за тебе. А про ту Яну не переймайся, якщо вона буде тобі набридати телефонуй мені. Разом ми її швидко мозок вправимо і так це зробимо, що у неї більше не виникне бажання не те що підійти до тебе, а взагалі подивитися у твій бік,- Леся говорила серйозно.

-Дякую за підтримку. Якщо і справді виникне така ситуація то обов’язково тобі зателефоную,- усміхнулася Єва,- а тепер ти розповідай, на яку ти там вечерю учора ходила.

-Ой, це щось неймовірне зі мною відбувається,- Леся відставила від себе чашечку з недопитою кавою,- Антон мені сказав, що кохає мене, а потім повідомив, що хоче мене познайомити зі своїми рідними. Я звісно взаємно, сказала, що кохаю його і що без нього не можу. І сказала, що залюбки познайомлюся з його батьками. Ти ж розумієш Єва це важливий крок, бо я відчуваю, що скоро він стане переді мною на одне коліно і запропонує мені свою руку та серце. І я звісно, що погоджуся. Я так нетерпляче чекаю на цей момент. Та була одна неприємна річ.

-Яка?- запитала Єва.

-Я дізналася, що Антон народився в серпні. Отож, тепер ти розумієш, що тоді хлопці нас надурили, коли на дачу запросили нібито на день народження. То була вигадка. Я звісно вдала, що образилася та насправді мені якось все одно. Бо тоді ж ми гарно провели час.

-Це ти гарно провела час,- нагадала подрузі Єва,- хоч, я теж отримала свою вигідну пропозицію. Позбулася небажаного залицяльника, а ось тепер… я сьогодні ввечері йду на побачення. Леська, це так зворушливо.

-Нарешті ми з тобою щасливі,- Леся взаємно розцвіла у задоволеній усмішці,- а тепер пішли, бо на жаль перерва добігає кінця. А завтра я чекаю на детальну розповідь про твоє побачення. Як каже моя мама, головне бути самий собою.

  Денис теж перебував у гарному настрої коли до його кабінету зайшов Антон та сів навпроти робочого столу друга.

-Що такого сталося, що ти так щасливо виглядаєш? –запитав Антон.

-Друже, я закохався в найчарівнішу, в найгарнішу дівчину,- Денис відклав у бік папери,- і сьогодні ввечері я йду з нею на побачення.

-Я навіть не побоюся припустити хто це, бо впевнений, що це… Єва. Але трохи не вирвалося, що це Януся,- Антон усміхнувся,- ну, звісно, що це Єва. Якщо така красуня поруч, то не можливо не закохатися.

-Так, це Єва,- підтвердив здогадки друга Денис,- вона викликає у мені неймовірну бурю приємних емоцій. Я весь час думаю про неї і мені це подобається. Зі мною такого ніколи раніше не було. Я закохався несподівано навіть сам для себе. І я хочу, щоб наші фіктивні стосунки набули статусу справжні. І сьогодні ввечері так і буде.

-Радію за тебе. Кохання робить дива,- Антон відхилився у кріслі згадуючи свою дівчину,- зізнаюся тобі, що я теж закохався як підліток у Лесю. Я навіть познайомив її зі своїми батьками. А ще хочу запропонувати їй переїхати до мене жити. Думаю, що вона погодиться. Бо я з тих кому не відмовляють.

-Твоя самовпевненість викликає повагу. Спільне проживання, допоможе зрозуміти чи справді Леся та жінка з якою ти хочеш бути все своє життя. От я планую Єві теж запропонувати спільне проживання. Тільки на відміну від тебе не знаю чи погодиться вона. Єва на вид така ніжна, чутлива,- Денис навіть заплющив очі згадуючи образ Єви та настрій впав, коли йому секретарка доклала, що до нього прийшла Яна,- Антоха, виручай мене.

  Денис швидко схопив на столі першу потрапивши папку та зіскочив зі свого крісла.

-Я … Я… на ділову зустріч, а ти її чемно примусиш покинути офіс. Зрозумів?

-Та я залюбки порозважають,- Антон прямо розлігся у кріслі спостерігаючи як занервував його друг, коли почув ім’я Яни,- нарешті у мене буде можливість роздивитися її  зблизька, точніше її… Ого!!! 

  До кабінету зайшла з високо піднятою головою Яна. Вона була одягнена у міні спідницю та блузу з відвертим декольте, чим викликала в оточуючих цікавість до своєї персони.

-Прийшла тебе провідати Дене,- вона хотіло було обійняти Дениса та той вдало ухилився.

-Мені звісно приємно, але мушу бігти. Я вже навіть запізнююсь на ділову зустріч, а цього ніяк не можна робити. Не можна викликати незадоволення з боку партнерів. Тому вибач Янусь, що не можу виділити тобі час.

-Зате я залюбки це зроблю,- Антон теж підвівся і запропонував своє крісло дівчині,- можемо разом випити кави.

-Такі як ти у мене викликають алергію,- відрізала йому Яна.- Ден, а коли ти звільнишся?

-Сьогодні у мене весь день забитий,- Денис намагався зберігати ввічливість приховуючи за нею небажання продовжувати розмову з Яною,- і, будь ласка, не треба оцього всього. Ти сподіваюся не забула, що у мене є дівчина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍