Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

-У мене теж були чоловіки. Ну, й що ж того,- Яна підійшла до Дениса випираючи на перед свої груди,- не можна ж на одній дівчині зациклюватися.

-Я кохаю Єву і хочу бути тільки з нею,-- Денис обережно поклав свої руки на її плечі та відвинув у бік,- Янусь, у мене зустріч.

-Отож я тобі не подобаюся?- запитала серйозно Яна.

-Ти хороша дівчина з гарним… тілом, але крім дружніх стосунків у нас з тобою більше нічого не може бути. Вкотре тобі повторюю, що я кохаю Єву.

-Ти розбив моє серце.- і Яна різко розвернулася на підборах та вийшла з кабінету щосили грюкнувши дверми.

-Яка сила, які форми,- Антон знову сів на своє місце,- я навіть і не знаю, який їй потрібен самець щоб вгамувати таку пристрасть.

-Не знаю хто це буде, але точно не я,- Денис кинув на стіл папку,- сподіваюся, що вона зрозуміла мене і більше не буде чіплятися.

-Не думаю, навпаки вона ще сильніш буде наполегливішою. Отож, тобі знадобиться багато витримки. Це ж треба скільки силікону в себе вперти,- Антон закинув руки за голову.

-Досить цих розмов. Час приступити до роботи, бо ми сьогодні нічого не встигнемо зробити. Коли прибудуть нові фури?

  І хлопці цілком переключилися на роботу. Та й під час роботи Денис згадував обличчя Єви, уявляв про те, як має пройти їхнє побачення. І з нетерпінням чекав вечора. Вже після роботи, Єва поспішила додому, перед цим зателефонувала Денисові і сказала що її не треба забирати з роботи, як домовлялися з ранку. Вона хотіла виграти для себе більше часу на те щоб переодягнутися та підготуватися до побачення з ним. Єва одягнула сукню темно-рожевого кольору, а поверх накинула весняне пальто. За останній час надворі помітно потепліло. Від весняного сонечка розтав сніг, почала пробуджуватися природа. Зазеленіла трава та з’явилися бруньки на деревах і на ринкові вже продавали проліски.

  І саме букетик цих пролісків купив для Єви Денис, який вже стояв на порозі її будинку та дзвонив у двері. Єва нестала затримуватися і всміхаючись вийшла зі своєї кімнати та спустила до нього. І навіть похмуре обличчя Василя Івановича, який сидів у вітальні перед телевізором ніскільки не зіпсувало Єві настрій. Він хотів було їй щось сказати та потім передумав, а тільки махнув рукою та взяв до рук пульт від телевізора, щоб переключитися на інший канал.

-Приємного тобі вечора доню,- Катерина Борисівна вийшла з кухні витираючи рушником руки,- я така щаслива бачити тебе усміхненою.

-Дякую мамо.

  Єві було приємно отримати букетик пролісок, вона вдихнула аромат цих квітів. Який цілком погрузив її у романтичний настрій.

-Ну, що їдемо у планетарій?- перепитав Денис, щоб вже напевне переконатися, що вона згодна.

-Так,- злегка кивнула головою і несміло подивилася у його бік.

-Ти дуже гарно виглядаєш, ти прямо зачаровуєш мене,- Денис зробив щирий комплімент.

-Дякую, ти теж гарний,- відповіла відчувши як запалали її щоки.

  Київський планетарій – найстаріший та найбільший планетарій в Україні. За розміром купола посідає друге місце в Європі. Він був заснований у 1952 році всесвітньо відомим астрологом Сергієм Костянтиновичем Всехсвятським.

  Денис з Євою прийшли без запізнень та сіли у залі. Фантастичне видовище зоряного неба захопило своєю красою. Денисові захотілося взяти за руку Єву і він це зробив. А вона зовсім не була проти. Він його дотику потепліло всередині і Єва закусила нижню губу від задоволення. Яке пробудило це тепло. А потім несподівано для неї та й для нього самого він її поцілував. Ось так зненацька, нагнувся до неї серед численних відвідувачів і поцілував у губи з ніжною пристрастю. І вона не стала ухилятися чи заперечливо кивати головою, а із насолодою дозволила собі відчути це задоволення.

  Після закінчення сеансу Денис запропонував Єві піти до ресторану і вона звісно що погодилася. Вони замовили запечену рибу та шампанське.

-Сподіваюся. Ти на мене не образилася за моє спонтанне бажання тебе поцілувати,- сказав Денис дивлячись Єві в очі.

-Мені це сподобалося,- зізналася вона злегка почервонівши,- це було не тільки приємно, а й романтично. І знаєш, через емоції, які мене переповнювали я зовсім не запам’ятала про що там розповідали.

-Якщо чесно я теж, бо думав тільки про тебе і дивився тільки на тебе. А що скажеш на те, якщо ми після вечері поїдемо до мене?