Читати книгу - "Поряд з тобою, Ірен Вастро"

Розділ 13

-Вже всі гості зібралися. Зараз будемо починати.- кажу я Жанні, яка вже виглядає у вікно свого коханого.

Так, сьогодні у моєї подруги весілля. Хто б міг подумати, що ще місяць тому вона могла втратити дитину від коханого, втратити навіть своє життя,а її кохання всього життя можливо і не дізнався б про це ніколи. Якби не я.

-Злато, я така вдячна тобі, за те, що ти для нас з Тарасом зробила. Якби не ти, сьогодні не було б ніякого весілля!- каже подруга мене обіймаючи.

-Добре, добре.  В знак подяки я не проти стати хрещеною.- кажу всміхаючись.

-Звісно. Я й сама хотіла тобі це запропонувати!- каже Жанна всміхаючись та прикладаючи руку до маленького животика.

-Тоді все добре. Збирайся. Наречений чекає.- кажу я.

 До кімнати постукавши заходить Артем. Він одягнений в стильний костюм. Ніжно дивиться на сестру і каже:

-Люба сестричко я бажаю тобі бути щасливою з твоїм коханим. Сподіваюся, що ви будете кликати дядечка гратися з племінником чи племінницею.- каже він обнімаючи сестру.

Змахую непрохані сльози. Вони такі милі.

-Злато, ти дуже гарна сьогодні.- каже помічаючи мене Артем.

-Дякую. Ти теж.- кажу я.

-Леонід вже приїхав? – питає.

-Він не зможе приїхати. В нього сьогодні презентація нових шедеврів в кафе, буде багато преси.- кажу я.

-Ясно. Ну що ж дівчата – в путь.- бере нас під руки і веде до гостей.

По  дорозі я відпускаю руку, що приємнозберігає тепло на моєму тілі. Все таки Артем мимоволі торкнувся мого серця і я надаль не можу забути той  час, що ми провели разом  під час гри в фіктивну наречену. Брат відводить сестру до нареченого, починається церемонія. Наречені кажуть свої обітниці, а я  починаю плакати від моменту поєднання закоханих.

-На тримай.- каже Артем даючи мені хустинку.- Затопиш усіх, доведеться  наймати яхту, щоб переплисти через океан твоїх сліз.- каже мені.

-Дякую.- кажу витираючи сльози.

-Коли у вас весілля?- питає Артем, дивлячись на мене.

-Ми поки це питання відклали.- кажу я.

-І хто був ініціатором, щоб його відклали?- питає Артем, стоючи навпроти та розглядаючи мене.

Присутні починають кричати «Гірко!!!» і я обертаюся на наречених, що цілуються. Артем простежує за моїм поглядом, а потім тягне мене за руку.

-Куди?- питаю я, йдучи за ним, але він мовчить.

 Ми опиняємося в кімнаті нареченої, Артем все ще не відпускає мою руку.

-Злато, я давно вже мав це сказати.- каже і бере іншу мою руку в свою та ніжно дивиться в очі.- Злато, я люблю тебе.- каже він, а я дивлюся на нього шоковано.

-Що?- питаю.

-Так, люблю. Дуже жаль, що я недавно це зрозумів. Той час, що ми провели разом, як фіктивна пара, той час, коли ти струснула моє життя і змусила боротися за своє життя і зараз, коли я перебуваю з тобою поряд, а моє серце ніби скажене, хоче вирватися з грудей, аби побути з тобою, хоч зайву хвилину поряд змушують мене думати про те, що я не зможу більше жити без тебе.  Я хочу бути поряд з тобою.- каже Артем, ніжно тримаючи мене за руки.

-Я незнаю що сказати.- кажу нарешті прочистивши горло.

-Що відчуваєш ти? Чи я байдужий тобі?- питає  мене хлопець, змушуючи ніяковіти.

-Ні. Ти мені не байдужий. Я теж тебе люблю.- кажу заповітні слова, що давно крутяться в моїх думках.

Артем ніжно притягує мене до себе ближче та обережно цілує мої губи. Відповідаю на його поцілунок  та обіймаю хлопця. Завершивши поцілунок, дивимося одне на одного:

-Може підемо потанцюємо?- питає.

-Я не проти.- кажу всміхаючись.

Артем переплітає наші руки.

-Ти ж розумієш, що ти тепер моя дівчина?- питає дивлячись на мене.

-Невже? Щось я не пригадую, щоб ти мені щось пропонував.- кажу всміхаючись.

Виходимо на вулицю, де всі веселяться на танцполі. Якраз починається повільний танець. Артем огортає мене в свої обійми і ми танцюємо танець, ніби навколо немає нікого. А в кінці, він знову мене цілує.

-Ого, братику. Я щось пропустила?- питає зовсім поряд Жанна.

-Так. Ми тепер зустрічаємося зі Златою. Я її люблю.- каже Артем, не відводячи погляд від мого обличчя.

-Я рада за вас.- каже Жанна і обнімає нас обох.

 Вечір триває. Настає час, коли наречена кидає букет. Боротьба, як завжди є запеклою, але букет прилітає Артемові до рук.

-Що ж братику, чекатимемо тепер на твоє весілля.- сміється сестра.

Артем підходить до мене і віддає мені букет.

-Я тільки за. – каже цілуючи мене.

****

Сьогодні ми з Артемом, Жанною, Тарасом і мною відкриваємо власну фірму будівництва та дизайну. Хлопці в ній відповідатимуть за будівництво, а ми з Жанною за дизайн. З Леонідом я закінчила стосунки. Приїхавши до нього зібрала свої речі та пояснивши в чому справа, поїхала додому. Леонід звісно дуже засмутився. Але сказав, що коли любиш, маєш відпустити, якщо людина цього просить. І за це я його поважаю. Ми з ним лишилися добрими друзями. Артем же запропонував переїхати до нього, на що я погодилася, бо дуже сумую, коли в розлуці з ним. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍