Читати книгу - "Мелодія серця, Вікторія Ван"

Але незнайомець не відповів. Його каптур затріпотів під невидимим вітром, і його фігура почала розчинятися, зливаючись із туманом.
— Це пастка, — прошепотів Лі Сан. — Це не випадковість, що він з'явився саме зараз. Хтось знав, що ми проведемо цей ритуал.

Юн обернулася до Лі Сана, її очі були повні страху.

— Ми можемо зупинити це? Що нам робити? — запитала вона.

— Продовжуйте ритуал, — рішуче відповів Лі Сан. — Якщо ви відступите зараз, усе буде марно.

Напруга, що висіла в повітрі, стала ще гострішою. Незнайомий силует, хоч і розчинився в тумані, залишив за собою відчуття загрози, що заповнила простір навколо. Юн, Техьон і Чонгук опинилися на межі вирішального моменту. Їм залишалося лише обрати: продовжити ритуал і дізнатися правду, або зупинитися й намагатися втекти від того, що чекало на них у пітьмі.

Лі Сан, на якому тепер була вся відповідальність за безпеку учасників, різко віддав наказ:

— Продовжуйте! Нічого не змінюється. Якщо ми припинимо зараз, усе буде втрачено. Це те, на що ми чекали!

Юн відчула, як її магія розгортається все сильніше. Вона більше не могла зупинити потік енергії, що вливався в її тіло. Її руки палали від сили, що простягалася від Лі Сана до Техьона і Чонгука, з'єднуючи їх у єдине магічне коло.

Техьон, відчуваючи ту ж саму напругу, стиснув її руку міцніше і прошепотів:

— Ми разом у цьому. Ти повинна вірити в себе.

Його слова принесли Юн певне полегшення. Незважаючи на всю небезпеку і страх, він завжди був поруч із нею. Його спокійний і впевнений погляд був єдиним, що змушувало її триматися. У глибині душі вона вже знала, що цей ритуал відкриє їй ту правду, яку вона шукала всі ці місяці.

Водночас Чонгук, тримаючи руку на магічному амулеті, зосередився на збереженні рівноваги енергії. Його очі блищали від напруги, але він був упевнений у своїх діях. Він знав, що якщо все вдасться, цей момент змінить долю не лише їх, але й всього світу, який оточував їх у пітьмі.

Лі Сан продовжував читати стародавні заклинання, його голос ставав гучнішим і потужнішим, як і магія, що насичувала все навколо. Магічне коло засвітилося ще яскравіше, і простір довкола них почав змінюватися. Їхній світ почав розсипатися, виводячи їх до істини, яка ховалася за межами цього ритуалу.

Раптом з усіх боків почулися гучні звуки. Земля затремтіла, небо почорніло, і повітря заповнилося жахливим шумом, наче сама реальність рвалася на шматки. Магічне поле навколо них вийшло з-під контролю.

— Лі Сан! — крикнула Юн, намагаючись перекричати грім. — Що відбувається?

— Це кінцева фаза! — крикнув він у відповідь. — Тримайтеся! Ще трохи!

Їхній світ наповнився вихорами енергії. Юн відчула, як магія навколо неї стає нестерпно гарячою. Раптово вона побачила образи — спалахи минулого і майбутнього. Вона побачила себе в дитинстві, як її магічні здібності лише пробуджувалися. Вона побачила моменти, коли її життя змінювалося назавжди, коли вона зустріла Техьона і Чонгука.

Але разом із цими спогадами прийшли й нові образи. Юн побачила свою майбутню боротьбу з тими, хто буде переслідувати її за силу, яка тепер вирувала в її душі. Вона побачила той вирішальний момент, коли їй доведеться зробити вибір між темрявою і світлом.

У цю мить, коли здавалося, що її тіло розірветься від перенапруження, Техьон нахилився до неї, його голос був сповнений глибокого почуття:

— Ти повинна вибрати, Юн. Я завжди буду поруч із тобою, що б не сталося. Але вибір — за тобою.

Юн подивилася в його очі й зрозуміла, що все її життя вело до цього моменту. Вона глибоко вдихнула і зосередилася на своїй магії, спробувавши знову відчути її баланс. Магія тепер була частиною її самої — вона більше не боялася її, вона прийняла свою силу.

Коли магічний вихор навколо них почав спадати, вона зробила свій вибір. Світло магії почало тьмяніти, і вихор нарешті зник. Ліс навколо них знову став тихим і спокійним.

Юн відчула неймовірне полегшення. Вона знала, що цей шлях був далеко не завершений, але вона зробила перший важливий крок до свого майбутнього. Вона обрала не лише магію, але й Техьона, обравши любов і підтримку замість самотності.

Техьон обійняв її, притискаючи до себе, і вперше за довгий час Юн відчула справжню впевненість у своєму виборі. Вони стояли там, серед залишків магії, знаючи, що разом зможуть подолати будь-які труднощі, що чекають на них у майбутньому.
 

Кінець