Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Так. Ви підете з а-Сюанем. Поясніть їм, що на разі їм безпечніше перебувати тут і, що як тільки все закінчиться, ми обов’язково їх випустимо. А ще наголосіть, що армія Імператора обов’язково подбає про їхні сім’ї, що перебувають за мурами.

А-Сюань насупився. Ця ситуація здавалась йому надто неприємною. «Ці люди ні за що не стануть нас слухати. Сяо Вей хоче, як краще, але це безглузда затія. Це все одно, що махати шматком м’яса перед очима у зграї вовків», ― промайнуло в голові хлопця.

Натомість а-Чжань, вклонившись, відповів:

― Слухаюсь, Ваша величносте.

Лю Сюань навіть не встиг бовкнути і слова, як вони вже йшли коридорами до виходу із палацу, залишивши Імператрицю наодинці з сином.

― Але… що за дурня?! Ми ні за що їх не переконаємо! ― випалив а-Сюань.

А-Чжань відповів коротко:

― Я знаю.

А-Сюань міг заприсягнутися, що помітив на його обличчі фірмову підозрілу посмішку, що лиш на мить мигнула в темряві!

Аж ось двері палацу відчинилися, і з вулиці долинув шум і гамір розлючених людей. До а-Сюаня долинали лиш обривки фраз:

― Випустіть!..

― …наших дітей!

― Ми не хочемо тут сидіти!

― Це безглуздя!..

― Вони повбивають там усіх!..

А-Чжань тут же крикнув:

― Народ!

Ніхто не зреагував.

― Ви думаєте, ми в захваті сидіти тут і байдики бити, поки наші рідні там…

― Та ми прямо зараз змусимо вас випустити нас!

― Точно! Прорвімося у палац! Його ніхто не захищає!

― Заберемо ключі від брами!

― АНУ ЦИТЬ!!! ― заволав раптом а-Чжань неймовірно голосним голосом, наче його було підсилено з допомогою магії.

А-Сюань здивовано зиркнув в його сторону. «Відколи він… він же не тренувався з нами жодного разу… звідки в нього така сила?» ― майнуло в його голові. Хлопець знав, що за умови достатніх тренувань тіла та духу можна досягти рівня вмінь подібних до магічних, однак… а-Чжань же ніколи не тренувався! Чи… він просто вміло приховував це?..

Почувши цей могутній голос, люди тут же замовкли, витріщившись на а-Чжаня. Ба більше, народ навіть перестав метушитися й намагатися перелізти один через одного, аби чимскоріше проникнути в палац.

Нарешті хтось наважився прокричати:

― Ти! Особистий охоронець принца!

― Ти хочеш стати нам на заваді?! ― прогорланила якась жінка.

― Ми маємо право повернутися до наших рідних!

― Ви не можете тримати нас тут проти нашої волі!

Та тоді а-Сюань помітив на обличчі свого напарника хитру посмішку. Цього разу вона здалась йому ще більш підозрілою, ніж будь-коли раніше.

― Я маю для вас новину! ― прокричав він, окидаючи поглядом натовп. ― Ви зможете повернутися до своїх рідних! ― тут же залунали схвальні оклики і свист. В наступну мить голос а-Чжаня знову розрізав повітря: ― Є надія, що повернетеся ви не з порожніми руками!

Почувши це, люди стали переглядатися між собою, а тоді витріщатися на хлопця, мовляв, нехай продовжує.

А-Чжань, очевидно, втішився, що зумів їх зацікавити.

― Я досі боявся сказати про це, але… ― обвів він очима натовп. ― У нас всіх є надія! Щойно Її величність Імператриця сказала мені, що у нас немає шансів, але… це брехня!

Натовпом покотилась хвиля обурення. А-Сюань шокувався:

― Що?!

Та а-Чжань, схоже, зовсім не звертав на нього уваги. Аби припинити зайві перешіптування, хлопець продовжив:

― Під палацом є таємна кімната, де зберігається зброя, здатна врятувати усіх нас!

― Що?!

― Нісенітниці…

― Імператриця не стала би приховувати це від нас…

― Звідки ти знаєш?! Ми ніколи не були в цьому палаці і поняття не маємо, що вони там пригріли!

― Ти віриш в це?! Та він фігню торочить, тільки б нас відволікти!

― Точно-точно! Імператриця, схоже, наказала їм відволікти нас, аби ми не чинили бунт!

― І що ще за зброя… ха-ха-ха-ха! Фантазія у нього ще та!

Тоді а-Чжань протягнув солодким голосом:

― А в чому проблема зайти і самим переконатися? ― проговорив він, змахнувши рукою, аби сховати її за спину.

А-Сюань міг заприсягнутись, що бачив краєм ока, як в його руках на мить промигнуло щось блискуче.

― Ви ж так хотіли пробратися в палац, ― шовковим голосом протягнув а-Чжань. ― Чому б не зайти і не перевірити правдивість моїх слів? По суті, так ви зможете не лише забрати ключ від брами, а й отримати те, що може врятувати усіх ваших близьких від неминучої загибелі.

― Пф-ф! Стану я його слухати!