Читати книгу - "Доброчесність і Порок, Anael Crow"

            Спочатку вона вимовила це слово дуже тихо, потім голосніше і голосніше, виплюнувши в обличчя сестрі Ерміні. О, тепер вона добре  розуміла, як по-дурному виглядала її необізнаність –  сестра Ерміна і зараз глузливо кривила рота, нічого не кажучи у своє виправдання. Чаша терпіння Агати переповнилася, і вона виплеснула її вміст на хостесу:

            – І я побачив жінку, що сиділа на звірі багряному, повному імен блюзнірських, що мав сім голів і рогів десять. Жінка одягнена була в порфіру і багряницю, і прикрашена золотом, і камінням коштовним і перлами, мавши золотий келех у руці своїй, повний мерзот і нечисти блуду її; на чолі її –  ім'я написано, тайна: «Вавилон великий, мати блудниць і мерзот землі.» [29]– випалила вона. – Час Звіра настав, і вся гнилість, що досі  ховалась у душах людських, вийшла на поверхню. І хто нині носить габіт і капор, хто висвячений на служіння Господу, той плекає в душі своїй потяг до розпусти та інших злодіянь. Він не приборкує порок, що проріс у душі його гріховними думками, бо думає, що той переможений на всій Землі. Сестро Ерміна! Невже ви не бачите, що чините проти волі Всемогутнього Творця нашого? Що ви зневажаєте завіти його, бо сказано: тіло для Господа і Господь для тіла? Зловтішаючись, Ворог людський тільки й чекає, аби занапастити вашу душу!

            –  Мені здається, ви надто завзято слідуєте чесноті, –  висловила сумніви сестра Ерміна. – Бог – є любов у всіх її проявах.

            –  Чому ж ви нашіптуєте мені на вухо про речі, на вашу думку, звичайні і прийнятні?! – обурилася Агата.

            –  Бо фізичне з’єнання чоловіка і жінки – то таїнство, –  розвела руками сестра Ерміна.

            Очі Агати округлилися.

            –  Все, що ви кажете –  бридко, а самі ви повернулися до язичництва! Моліть Бога, Всемилостивого і Всепрощаючого, щоб він простив вас і навчив. Принаймні я буду молитися про це вдень і вночі, – з цими словами вона, як ошпарена, вискочила на вулицю і за мить виявила себе посеред дороги, з кулаками, стиснутими від гніву. Розчепіривши пальці та крізь них спостерігаючи благословенні небеса, Агата вимовила те єдине, що могло стримати її лють:

            – Боже милостивий і людинолюбний! Серце моє збурене, і сама я впала в смертний гріх перед Твоїми очима. Допоможи мені, втри сльози безсилля і спустоши мою душу, щоб не залишилося там ні гніву, ні лихослів'я. Бо в гніві людина не чинить за законом Божим і пристрасть ця від Нечистого. Розрадь мене та змасти оливою, пошли мир моєму серцю!

            Певно, Господь почув Свою невістку і виконав її прохання, бо серце її справді заспокоїлося, і замість гніву вона відчула відчуженість до всього, що її оточувало. Невгамовне полум'я віри в ній раптом змінилося слабким відблиском надії на те, що коли про повернення Пороку буде оголошено, люди стануть відрізняти світле від темного, день від ночі, і знову спрямують думки свої до Бога. Й справді, Диявол не був першопричиною зла, яке гніздилося в людських душах. Більше сестра Агата не ототожнювала ці поняття, а визнавала повну правоту отця Томаса щодо того, що присутність Нечистого аж ніяк не опоганює душі, але випробовує їх,  як заразна хвороба. Бо не саме уособлення зла, а його усвідомлення викликає у звичайній людині опір йому і дарує прозріння.

            Відтак насмішки сестри Ерміни більше не могли розтривожити Агату.             Повернувшись до Притулку Святої Марії Магдалини, вона силою випхала звідти Диявола і наказала йому слідувати за нею, поки  вони не дістануться міської ратуші.

             До мерії  Агата йшла мовчки. Зате Диявол, який тягся за нею, не замовкав ні на хвилину. Він то цитував Святе Писання, трактуючи його по-своєму, то ганив її за надмірну вимогливість, але ніколи не відставав і не випускав із виду. Задумай Агата загубитися в багатолюдному натовпі, він і тоді не втратив би слід, а йшов за нею, як собака на повідку.

            Сестра Агата важко зітхнула: невже він більше ніколи  не відв'яжеться? Колись вона чула, Диявол переслідував тих, хто укладав з ним угоду. Але чи можна було прочитати підпис самої Агати не на папері, а на вчинку, через який вона прикликала Зло і звільнила його від пут? Її вчинок навряд чи можна назвати корисливим, бо випускаючи Сатану на волю, вона не просила для себе ні ласки, ні почестей, ні влади. Вона залишалася чистою,  не піддавшись жодній із цих спокус, і діяла виключно pro bono publico (заради загального блага).

            В уяві черниці помешкання градоначальника  мало б вирізнятися аскетичною скромністю, бути старезним  і негарним, бо всі багатства така важлива персона незмінно мала б жертвувати на благодійність, відмовляючи собі навіть у найнеобхіднішому.

            Яким же   було її розчарування, коли замість скромного житла, гідного благочестивого ченця, вона опинилася на палацовій площі, посеред якої височів рalatium [30]. Білі колони біля центрального входу вінчали гірлянди з позолоченого лаврового листя, а дверні ручки  мали форму вензелів і були важчими за будь-який зі смертних гріхів. Не наважившись постукати, Агата тихенько прочинила двері і прослизнула всередину будівлі.

            Це місце цілком можна було б порівняти з храмом Божим, така кількість церковного начиння тулилася в його стінах. З підвіконь звисало строкате шиття, а воскових свічок у свічниках горіло стільки, скільки вистачило б освітлити стіни абатства. Навіть статуї святих, щедро облиті золотом і прикрашені ляпіс-лазур’ю, вишикувалися в довгу чергу, немов прохачі. У просторих залах палацу хіба що не знайшлося місце амвону, з якого щороку оголошували про початок великодніх свят.

            Сестра Агата щиро дивувалася тому, як  мідні, бронзові, срібні та золоті розп'яття сусідили з рельєфними зображеннями язичницьких німф, що виходили з морської піни і загравали з сатирами. Кількість неприкритих стегон збентежила схимницю, і вона осяяла себе хресним знаменням. Але ні накладений святий хрест, ні покаянна молитва не могли збороти  цікавості, з якою вона роздивлялася  намальованих рогатих коханців, відзначаючи їх безперечну схожість із традиційним образом Нечистого.