Читати книгу - ""Я — донька ворога", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дорога до Ізміру тягнулась мов вічність.
Я намагалася заснути, та спогади не давали спокою.
> Голос мами зі щоденника.
Порожні очі батька.
Відео з Еліф.
Алі мовчав. Його пальці стискали кермо, якби воно могло зупинити всі небезпеки, що чатували попереду.
— Ми не самі, — тихо сказав він.
Я озирнулась.
Чорний седан — третю годину поспіль позаду. Міняє смуги, але не зникає.
Серце в грудях стиснулось.
— Може, це співпадіння?
— У нас більше немає права на наївність, Софіє.
---
Ми змінили маршрут. З’їхали з траси, зайшли в кафе. І — чекали.
Седан проїхав повз.
— Вони не зупинились, — видихнула я.
— Або вирішили не показуватись. Або попереду ще буде пастка.
---
Ізмір зустрів нас ніччю.
Місто — тепле, багатолюдне, але в кожному погляді — загроза.
Явуз Кара жив у старому районі, в будинку з обдертими стінами і виглядом, що кричав: “Мене краще не чіпай.”
Ми постукали.
Ніхто не відповів.
— Може, він поїхав? — припустила я.
— Або… — Алі нахилився до дверей. — Двері прочинені.
Ми зайшли всередину.
---
— Якщо ви — Софія, закрийте двері, — пролунав голос із глибини кімнати. — І вимкніть телефони.
Ми зробили, як він сказав.
Старий чоловік сидів біля вікна, закритого товстими шторами. Лампа кидала жовте світло на його обличчя — втомлене, з густими бровами й очима, які все бачили.
— Я чекав вас. Ваш батько попередив.
— Ви знаєте правду? — запитала я.
— Я знаю все. І тому ще живий. Бо ніхто не вірить старому журналісту. Але в мене є архіви. Імена. Докази. Якщо ви це заберете — вони підуть за вами.
— Вони вже йдуть, — сказав Алі.
Явуз уважно на нього подивився.
— Тоді ви маєте тільки один шанс. Зробити це публічно. Відкрито.
Те, що я зберіг, — достатньо, щоб знищити їх.
Він простягнув мені флешку.
— Але пам’ятайте: як тільки ви відкриєте цю скриньку — дороги назад не буде.
Я взяла її. Холодну. Маленьку. Але вагу цієї флешки я відчула в усьому тілі.
> Це був не просто ключ. Це був — початок війни.
---
Тієї ночі я не спала.
Я знала: десь у місті вже готують план нашого зникнення.
Але я також знала — більше не буде мовчання.
> Бо я — не просто донька ворога.
Я — голос правди.
І я більше не боюся.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Я — донька ворога", Love», після закриття браузера.
