Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

class="p1">Козяче молоко за багатьма властивостями є близьким до жіночого, тому його успішно застосовують для годування дітей грудного віку в разі нестачі материнського молока.

Варто мати на увазі, що для задоволення добової потреби маленьких дітей у тваринних жирах козячого молока треба на 30–40 % менше, ніж коров’ячого.

З козячого молока у чистому вигляді й у суміші з овечим та коров’ячим виробляють високоякісні сири – бринзу, сулугуні, рокфор тощо. Використовують козяче молоко і в кондитерській промисловості.

Доїння кіз

Кози молочних порід вирізняються тривалим лактаційним періодом, який може тривати 9–10 місяців.

У кіз грубововнових порід лактація триває 4–6 місяців.

Кіз пухових та вовнових порід за якісного щедрого годування також можна піддоювати починаючи з 8–10-го дня після народження козеняти.

Козу доять після окоту. Перше здоєне молоко виливають. Козенят відбирають від кози у віці 3–4 місяців, після чого козу доять 2–3 рази на день.

З метою підвищення молочної продуктивності перед кожною лактацією козі масажують вим’я, завдяки чому поліпшується кровообіг у вимені і, відповідно, поліпшуються надої. Для підвищення молочної продуктивності козу доять 3–4 рази на добу.

Найкраще доїти кіз у стійлі. У ньому козу дуже зручно фіксувати, та й поводиться вона доволі спокійно.

Безпосередньо перед доїнням необхідно дуже ретельно помити руки. За потреби шерсть навколо вимені вистригають. Перед доїнням обов’язково слід обмити вим’я теплою водою і витерти рушником. Тільки після цього вим’я кози масажують (окремо кожну частку). Нарешті можна приступати до доїння. Найперші цівки молока здоюють в окремий посуд або прямо на землю (пити його не можна через вміст великої кількості бактерій).

Доять козу строго по годинах – це дуже важливо, інакше надої можуть сильно скоротитися. Наприклад, запізнення доїння на 2–3 год може зменшити удій приблизно на 0,5 л.

Молоді кози іноді чинять опір під час доїння, тож таких неспокійних тварин рекомендують доїти під час годування.

У разі непостійного або неповного доїння вим’я дуже сильно набухає і козі стає важко ходити. У результаті відбувається самовидоювання, чого допускати не можна.

У домашніх умовах за незначного поголів’я застосовують ручний спосіб доїння кіз. Узагалі, це досить трудомісткий процес, однак у невеликому стаді це не призводитиме до значних труднощів.

Доїти можна одним із трьох способів.

1. Доїння збоку. Це найбільш гігієнічний спосіб. Людина розташовується збоку від тварини. Кожен сосок спершу треба захопити біля основи великим пальцем і нижньою частиною вказівного пальця і кілька разів стиснути його до повного зціджування молока. Після цього слід повністю видоїти вим’я, роблячи послідовні ритмічні стискаючі рухи вказівним, середнім, безіменним пальцями та мізинцем. Вим’я треба обов’язково видоїти повністю – в останніх цівках молока найбільше жиру. Крім того, неповне видоювання може призвести до розвитку неінфекційного маститу.

2. Молдавський спосіб доїння. Він вважається найшвидшим. Для нього споруджують спеціальний верстат із 3 щитів. Два з них (довжиною по 1,7 м) розташовують паралельно на відстані 1,2 м один від одного. Третій, довший, слід прикріпити петлями до стійки. Козу потрібно підігнати до одного зі щитів, рухомим щитом перегородивши їй дорогу. Так вона опиняється в трикутному загоні, головою в бік вершини трикутника. Людина розташовується ззаду. Лівою рукою підтримуючи вим’я, правою зціджують із сосків молоко. Потім уже двома руками обхоплюють вим’я і вичавлюють молоко в дійницю акуратними рухами, тиснучи у напрямку до сосків. Такий метод менш гігієнічний, але більш швидкий.

3. Комбінований спосіб. За такого способу спочатку потрібно двома руками, нещільно стискаючи кулаки, видоїти вим’я, а потім пальцями додоїти залишки молока з сосків.

Властивості овечого молока

Овече молоко містить 6–8 % жиру, 4,5–6 – білка, 4,6 – цукру та 0,8 % – мінеральних речовин. Порівняно з молоком великої рогатої худоби в овечому молоці міститься більше жиру й білка. Молочна продуктивність овець, а також склад молока залежать не тільки від породи, умов годування та утримання тварин, а й від періоду лактації.

Молочна продуктивність овець обумовлена лактаційним періодом, що триває 120–170 днів, найбільша кількість молока на добу припадає на другу декаду після ягніння.

Удої підвищуються до п’ятої лактації, а потім зменшуються. Наприкінці лактації надої знижуються до 100–200 г на добу.

З овечого молока виготовляють переважно сири: кавказькі (тушинський, осетинський, єреванський тощо), качкавал (кримський сир), пікаріно, рокфор, бринзу. Крім сирів, готують з нього і різні молочнокислі продукти: сир, айран, каймак, мацоні тощо. Вершкове масло з овечого молока не виробляють, бо воно має специфічний присмак, занадто м’яку консистенцію і погано зберігається. Продукти з овечого молока характеризуються високою поживною цінністю і добре засвоюються.

Доїння овець

Щоб отримати доброякісне молоко, потрібно дотримувати низки правил:

• перед доїнням необхідно ретельно вимити руки, а соски і вим’я вівці витерти вологим кінцем рушника;

• доїти молоко треба в чисту, добре вимиту дійницю, накриту подвійним шаром марлі (для фільтрації);

• під час доїння необхідно стежити за вівцею, запобігаючи потраплянню в молоко бруду;

• зливаючи молоко з дійниці в інший посуд, слід додатково процідити його через марлю, складену в 2–4 шари.

Навесні, поки вівці не роздояться, їх можна доїти двічі на день, а пізніше – тричі. Наприкінці лактації, приблизно за два тижні перед сухостійним періодом, достатньо доїти двічі на день, потім раз і нарешті кожного другого дня, але слід постійно перевіряти вим’я овець. Доїння овець радять припиняти за 2–3 тижні перед злучанням, бо тоді швидше з’являється тічка, вівці можуть легше запліднитися і зберігають більше поживних речовин для розвитку плода.

Найкращим ручним способом доїння овець є доїння у верстатах. У цьому випадку зберігається висока якість молока, а витрати часу на доїння мінімальні. Верстат обладнують із чотирьох дерев’яних щитів, три з яких закріплюють нерухомо, а один на петлях – його мають за дверцята. Підлогу облаштовують із невеликим ухилом до задньої стінки. Завдяки цьому передні ноги вівці розташовані вище за задні, що полегшує доїння. Доять овець вручну, у три прийоми, сидячи на низькій табуретці у верстаті біля задньої стінки, при цьому необхідно дотримувати тиші.

Спочатку проводять роздоювання вимені. Його притримують лівою рукою, притискаючи тильною частиною руки хвіст, а правою роздоюють соски. Сосок охоплюють всіма пальцями. Великий палець згинають у суглобі, а іншими послідовно натискають на сосок.

Кисть ведуть до кінця соска. Такий рух повторюють 2–3 рази. Це роблять для того, щоб ліквідувати молочну пробку в соску, яка утворюється в ньому за попереднього доїння.

Під час доїння все вим’я охоплюють долонями і, стискаючи, здоюють молоко. Залишену у вимені певну кількість найбільш жирного молока додоюють, користуючись прийомами для роздоювання.

Запліднення, окіт та допомога породіллі

У овець та кіз протягом року буває кілька статевих циклів. Кожен з них триває 14–19 (частіше 16–17) днів. Протягом циклу в статевих органах самиць на клітинному й гормональному рівні відбувається низка послідовних змін, що готують тварин до запліднення та вагітності.

Стадія збудження триває 2–5 днів (самиці нервуються, бігають, кричать, відмовляються від корму), тічки – 1–2 дні (спостерігають набряклість вульви, почервоніння слизової оболонки піхви і виділення з неї слизу), статевої охоти – 1–2 дні (потяг до самця). Овуляція, тобто вивільнення готової до запліднення яйцеклітини з яєчника, зазвичай настає приблизно через 30–32 год після завершення охоти. Після овуляції одразу ж настає стадія гальмування та врівноваження, що триває 10 днів (самиці заспокоюються, відновлюється апетит).

Якщо після запліднення (парування) або пропуску статевої охоти не настала вагітність, стадія врівноваження триває до нової стадії збудження. Після пологів статевий цикл відновлюється через 15–30 днів. Після 8 років у самиць дрібної рогатої худоби тічка припиняється.

У разі запліднення в організмі самиці відбувається накопичення поживних речовин. Вагітність триває близько 5 місяців (144–157 днів) і завершується окотом (ягнінням). Фермер може визначити суягність овець та кіз декількома способами. Наприклад, у другій половині суягності доволі ефективним є зовнішній метод: за наявності вагітності плоди можна промацати,