Читати книгу - "Відьомські війни"

яскравою енергетикою і не створював зайвого шуму ніхто не помітив. Кейт сповнена радощів продовжувала вивчати нові закляття. Пташка ненароком залетіла до саду. Зазвичай птахи оминають маєток Рейнольдс, лише обрані тварини мають право там знаходитись. Кейтлін саме вивчала закляття перетворення живого на камінь. Хочу відразу попередити в світлій магії подібного закляття не використовують. Добре, що таке закляття не діє на відьмаків, хтозна яким чином вирішився б наш конфлікт. Отож, уявіть себе на місці 15 річного підлітка. Напевно перелякався до смерті. Він чимдуж дременув скрізь сад, чим накликав на себе увагу мешканців маєтку. Хлопцю пощастило, Кейтлін була не одна, а знаходилась поряд з Нейтаном. Друг зумів переконати її не вбивати випадкового свідка, мовляв хто повірить підлітку. Виявляється, повірили його друзі. В той час сформувалась славнозвісна банда. Учасники якої знають деякі подробиці з життя місцевих мешканців. Банда не завдавала жодного клопоту Клер та її родині, тому продовжує існувати в місті незалежною ланкою.

Подібна зустріч вплинула на життя молодиків певним чином. Яким саме, ніхто не знає. Але таким, що всі вони стали ігнорувати правила громадського порядку і порушувати закони.

Час спливав і невідомо, скільки ми з Нейтом «мило обговорюємо прості речі». Я почала усвідомлювати небезпечність тривалої відсутності Нейта поряд з подружкою. Кейт не забариться його шукати. Здається мій співрозмовник зрозумів про що я думаю. Нам потрібно прощатись.

— Що тримає тебе в Пінсі? Не розумію, — відчайдушно замість прощальних слів. Він намагався переконати мене повернутись додому. — Невже твоє життя на стільки не важливе, що ти залишаєшся у місті. Будь-ласка розстав пріоритети і нарешті зрозумій твоє життя важливіше за будь які справи в…маєтку.

— Моя родина розставила замість мене пріоритети, — так хотілось відповісти і пояснити. Необхідно зберігати загальну легенду про сирітку Меган.

— Повернись додому, і забудь те, що ти тут шукала, — благально просив Нейт.

У відповідь жалюгідна спроба щось додати, без жодних пояснень, сповнена безвихідності.

— Як би я могла…

Наше зустріч багато чого прояснила, принаймні для мене стало дещо ясніше. Я зрозуміла, за що Клер так палко кохала свого найкращого друга. Не за симпатичну зовнішність, хороший одяг чи вишукане знання етикету, не за сильну і потужну магію. За добре та віддане серце. Я маю бути вдячна за спробу попередити мене в даній ситуації. Невдячність, ні не це. Не можу сказати про себе як невдячну особу. Знаю, одне краще цієї зустрічі не було б. Важко усвідомлювати скільки страждав бідолашний юнак цілий рік, хвилюючись за мою долю. Навіть родина на стільки не переймалась, тим що сталось у Пінсі, як він. Хоча вони теж причетні до історії з Пінсом. Саме вони примусили мене покинути власний дім для проходження магічного пошуку у цьому місті. Цим я і займусь, повернусь якнайшвидше до пошуку.

Глава 12. Банда

Крокуючи назад від будинку містера Брнерсома, не раз повертаюсь подумки до Алекса. Цікаво, які почуття, він пережив в той момент, коли побачив дію закляття темної магії. Закляття, що змусило живу істоту замовкнути назавжди, серце зупинитись, а життя знищити за якусь мить. Так, просто перетворити нещасну пташку на шматок каменюки. Подібні думки дуже актуальні, враховуючи всі обставини пов’язані з Клер. Окрім одного, звідки взялось співчуття і хвилювання за Алекса — ватажка банди, що намагався пограбувати мій маєток. Чиє зухвальство і безстрашність лякають. Знаю, він дуже гарненький, ну той що. Це не досить хороший привід жаліти цього покидька. Він нацюкав банду на моє помешкання і цього не варто забувати. Брешу собі, не зважаючи ні на що, не вважаю Алекса покидьком. Не знаю скільки він зробив помилок з законом, та це і не надто важливо…Знаю, одне в будь-якому випадку ватажок банди приховує за усією власною персоною ніжного і доброго юнака. Так відчула моя магія, їй я можу довіряти.

Нарешті я вдома. Маєток виглядає більш похмурим. Здається мій настрій вплинув на атмосферу будівлі. Розмова з Нейтом послугувала каталізатором. Я продовжила пошук ще з більшим ентузіазмом. Цього разу я відкинула власну стратегію щодо категорій на які поділила речі. Відтепер моє почуття штовхали у бік бібліотеки. Минулого року думка, що реліквією може виявитись книга не покидала мене весь час. Нарешті зібравшись з духом, йду на рішучий крок. Відкидаю пошук у решті кімнат та зосереджуюсь на одній. Бібліотека в ній сотні книг. Більше сотні їх тисячі. Я дуже багато часу провела у цій кімнаті, жодного разу не підозрюючи присутність реліквії. Сьогодні моя інтуїція вела сюди, нарешті магія всередині дала більш-менш чіткі вказівки. Пошук може завершитись дуже швидко, за умов докладання великих зусиль. Я ладна була не спати усю ніч та порпатись у книжках. Натхнена власною вірною здогадкою, я працювала у швидкому ритмі, перебираючи книгу за книгою обережно. Багато книжок потребували делікатного ставлення до себе. Їх вік значно перевищує мій у декілька разів. Минали години безперервної роботи, у бібліотеці зібралась купа з майже сотні відібраних (відбракованих) книг. Кожну книжку обов’язково необхідно розгорнути, переглянути декілька раз палітурку, прикласти щільно до рук і намагатись відчути. Нічого не відбувалось на протязі цих декількох годин. Слова, букви, видання, палітурки, сторінки, автори, назви книг змішались в єдине ціле. Від такого поєднання швидко розболілась голова і наступила втома. Я ж не мала наміру зупинятись чи відпочивати, бо за довгий час відчувала, що нарешті знаходжусь на вірному шляху. Головне не відступитись зараз, коли з’явилась надія повернутись додому. Повернутись додому, владнати конфлікт з мамою, забувати та викреслити Пінс раз і назавжди зі свого життя. Такі думки змусили втому відступити геть. Ейфорія продовжувалась недовго і тривала до 4 ранку. Я не помітила, коли прийшов сон. Він розвіяв грандіозні плани знайти реліквію в цей день, годину, хвилину, мить. Сон забрав мене у неіснуючу країну, де мрії збуваються легко. Занадто легко, ніж у реальному життя. Закляття з пудрою не втратило своєї дії. Тож за приближення небажаних гостей можна не хвилюватись. Їх візит не стане несподіванкою.

Сонце світило занадто яскраво. Дванадцята година дня наступила непомітно. Я продовжувала спати в той час, коли моя активність повинна бути на найвищій відмітці. Мляво прокинувшись, крокую до ванної кімнати. Волосся геть скуйовджене, під очима синці. Спання в бібліотеці не найкраща річ. Прийняти ванну стає життєво необхідно. Після нервового напруження відчувається втома, яка стала причиною страшного головного болю. Не надто поспішаючи, намагаюсь орієнтуватись у просторі. Крок за кроком, сходинка за сходинкою наближаюсь до своєї кімнати. Там знаходжу темно червону кофту