Читати книгу - "Відьомські війни"

180
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 74
Перейти на сторінку:
сповідатись в гріхах. До цього гріхи жінки дійсно були дрібничками, спокуса придбати зайве тістечко в магазині чи гарну сукню, небажання рано вставати. Зазвичай подібними вчинками вона несла ярмо грішниці, що змушувало кожного разу іти за спасінням до Ріхарда. Цей раз виявився найтяжчим, відразу після чаювання, жінка покинула маєток і попрямувала до священика за відпущенням гріху. Чоловік напроти відповів з гордістю — сміливий вчинок прихожанки, яка зробила правильно з неприродною істотою.

Моторошно слухати такі речі, і не мати змогу щось змінити. Я ж у місті для того щоб продовжити пошук. Невідомо з чим ще доведеться зіштовхнутись, наступного разу.

Нейт повідав стільки подробиць з життя Саманти, що мимоволі стало цікаво яким чином, він міг дізнатись. Невже застосував закляття? Магія хороша річ, та потрібно мислити трішки простіше. Нейт подобався Саманті. Не в тому сенсі, що зазвичай можна подумати. Саманта вбачала у Нейті хлопчика, на долю якого випали немалі випробування. Батько покинув його матір, залишивши сина і дочку без свої любові та повноцінної родини. Нейтан виріс чудовим юнаком, що завжди знаходився поряд з Кейтлін. Жінка ж відчувала постійний страх поряд з господаркою маєтку Рейнольдс. Цей страх міг зменшувати своєю присутністю тільки Нейт. Я ж бачила дещо інше тоді на чаюванні, вона сповнена страху, намагалась попередити мене. Клер з’явилась надто рано. Не думаю, що служниця мала намір позбавити життя гостю маєтку. Під тиском страху їй довелось виконувати свої обов’язки в незвичному чаюванні. Дещо з власних відчуттів можу додати до описання служниці. Жінка слабка характером, добра. Однозначно не має злих намірів. Я б це відчула. Як би там не було друг Кейт — подобався Саманті, тим що пом’якшував характер відмочки. Він також один з не багатьох, хто міг бодай якось вплинути на рішення подруги. Отож, Саманта через деякий час відкрила усю інформацію щодо чаювання.

З’ясувавши певні подробиці того дня, спостерігаю за Нейтом. Він досі продовжує дивитись такими очима… сповненими занепокоєння.

— Повертайся додому, — подібні слова викликають купу усіляких запитань та одночасного обурення.

— Ти ж ніби маєш почуття до мене і повинен радіти тому що я зараз знаходжусь поряд.

— Краще я ніколи тебе більше не побачу, проте буду знати, що ти жива і маєш шанс на нормальне життя.

Слова Нейта слугували їдкою кислотою, пропалюють зсередини. Боляче, правда. Вони змінювали відразу багато речей, зрозуміти які не важко. Почуття хлопця до мене, на жаль на превеликий жаль для нас обох і Клер, сильніші за симпатію чи захоплення. Відтак це пояснює чому він не зміг тримати подібні почуття в таємниці від своєї подруги, чим накликав на мене її немилість і вічний гнів. Брехати він не звик, особливо Клер з якою ріс і знаходився весь час поряд. Точніше Клер завжди була поряд. Яка різниця?

Інша річ це усвідомлення того, що дивлячись Нейту в очі, я маю злитись на нього. Жодного разу я не давала йому ані крихти натяку на флірт чи якусь симпатію. Він же своїм коханням створив стільки проблем для усіх.

Я так не думаю, було б егоїстично подумати подібним чином про цього юнака. Від нього йдуть сильні емоції, в магічному плані такі емоції придадуть своєму власнику ще більших сил. Та якщо я зі своїми здібностями відчуваю на скільки емоції хлопця сильні по відношенні до мене, можна поставити безглузде запитання. Чи вдасться приховати почуття кохання, коли вони явно не відносяться до Клер. Відповідь очевидна, ні. Клер відразу б здогадалась, відчула все і зрозуміла. Подібне відкриття наштовхує на наступні роздуми.

Як би я мала такі сильні почуття до когось, то змогла нормально жити без об’єкту хвилювань? Не уявляю, яким чином Нейт, міг прожити цей рік. Такі сильні емоції лише слугували тортурами. Невже думка про моє так зване благополуччя в рідній домівці давала йому надію?

Я знала відповідь, поглянувши на співрозмовника, все ставало досить ясно.

На мить, я забула в якій небезпеці знаходжусь сама. Моє серце сповнилось співчуттям, таким щирим і безмежним. Шкода юнака, що страждає через кохання. Нерозділене кохання, одне з найболючіших відчуттів, та в його випадку скоріш неможливе.

Відьмак відчув хвилі жалощів, які відходили від мене. Тільки цього йому не вистачало. У нього навпаки дуже важлива місія, уберегти мене від небезпеки, попередити забратись з міста якнайшвидше.

— Меган їдь. Прошу тебе, Пінс таїть надто багато небезпек.

Небезпеки нагадали неприємну зустріч з бандою, і окрему зустріч з Алексом.

— Алекс, — це ім’я якось недоречно вирвалось з моїх вуст.

Напевно присутність темного відьмака не найкращим чином діяла на світлу магію. Емоції змінювались одна за одною, і мозок починав давати розлади в контролі над думками.

— Навряд чи тобі загрожує місцева банда.

— Авжеж, — подумала я для темної магії здолати банду важкості не складає. Темні закляття часто виходять за межі етичного ставлення. Цінність людського життя береться під сумнів, чому б за таких обставин банді не боятись Кейтлін і Нейтана. Впевнена вони не підходять близько до їхніх домівок. — Ти правий не загрожують, лише маєтку, — думки про маєток повернули до головної причини перебування у Пінсі — пошуку. Необхідно повертатись до нього, не зважаючи на попередження. Я ж бо і сама знаю на скільки небезпечно знаходитись у місті, проте не маю іншого вибору. Зробивши глибокий видих, хочу з’ясувати дещо. — Звідки Алекс дізнався?

— Дізнався? — перепитав Нейт, він виглядав напружено кожен раз коли я згадувала ватажка банди.

— Хочеш сказати ви з Клер не знаєте, що місцева банда володіє інформацією про магічні здібності деяких мешканців, і щось мені підказує, винний у цьому ватажок банди.

— Довга історія, — Нейт напружено виглядав.

— Будь ласка скороти її.

Я дізналась наступне від Нейтана. Алекс випадково знає про все. Йому було 15 років, коли підліток з цікавості потрапив на територію маєтку Рейнольдс. 3 роки тому не існувало жодної банди. Існувала компанія друзів, що жодного разу не була помічена у протизаконних витівках. З власного досвіду пам’ятаю сад маєтку, саме він і зустрів юнака. Важко уявити який страх викликає сад у звичайної людини. Відьма відчує енергетику і одразу зрозуміє з чим вона пов’язана. Для такого хлопця як Алекс, підлітка, що вирішив з цікавості порушити (трішки порушити) правила громадського спокою і нанести візит розкішній будівлі, сад став чимось незрозумілим величним і загрозливим. Після першого проникнення в сад, Алекс повернувся ще один раз. Хлопець в той час тільки розпочинав заняття спортом і похвалитись горою м’язів ще не міг. Худенького хлопчика, що не відрізнявся надто

1 ... 26 27 28 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьомські війни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьомські війни"