Читати книгу - "Далекий простір"

– Тут зовсім не душно, двері відчинені весь день.

– Я вже загинув. Загинув для цього життя.

Замість відповіді запанувала мовчанка.

– От що, тобі просто треба одружитися, – почув він нарешті голос. – Одружишся – і всі твої нерви як рукою зніме. Хоч і з цією дурепою.

Із збірки віршів Чиза Ділка «Близька далина»

Час видання – перша чверть 9-го числення. Центральний Архів. Інвентаризаційний номер 19-КД-41215. Ящик № 14421596. Один екземпляр. Наклад ліквідований. Винесення з Особливого Фонду та копіювання заборонені.

У якій-небудь пісні далекій ти згадаєш собі: о боже, хто це? Округливши оченята, ти згадаєш себе.

Надуті спідниці вітрил, літакові чайки, що пронизують крилами, відчайдушними криками сонячне піднебесся. Скінченні люди в символічних плавках. Нескінченне небо і ще щось. Теплий подих хвилі вдарить у вікно, і ти заплачеш про далеку любов. Про безповоротність часів заплачеш ти, проклинаючи. Що? Що?

Потім вирвеш разом із цвяшком радіоприймач і будеш топтати його з останніх сил: ось, ось! І віднесеш у сміттєпровід, і ще три дні будеш ходити прибитий.

Поки не забудеш себе.

У якій-небудь пісні далекій ти знову згадаєш себе і не зрозумієш: навіщо треба тебе мучити. Кому? Кому?

Кільце

Він помітив їх здалеку. Вони наближалися з трьох боків із пошуковими індикаторами в руках. І три антени, звернені в його бік, просувалися до нього, погрожуючи проштрикнути наскрізь.

Габр щойно вийшов від матері. Він не знав цього квадрату. І не знав, що там, за рогом залізного будинку.

Озирнувшись по сторонах, він рушив на одного з них. Той, у навушниках, почувши сигнал наближення, здивовано завмер. У ту ж секунду за чиєюсь командою двоє інших кинулися до третього. На це й розраховував Габр. Він рвонув у простір, що звільнився, перебіг, незважаючи на альфа-пучки, на контрольну доріжку і помчав по ній що є духу. Тут йому ніхто не заважав.

Забігши за ріг будинку, він знову озирнувся і, побачивши голову акустичного маяка, яка оберталася над бункером пневмостанції, кинувся туди.

Однак незабаром він помітив попереду якихось людей у шоломах. Вони стояли на його шляху з приладами в руках рівною шеренгою, опустивши голови. А ззаду було чути тупіт, його наздоганяли. Ще секунда – і якась дивна група вибігла з-за рогу. Яким чином вони біжать? Не натикаючись на стіни?

Придивившись, він побачив на їхніх головах шоломи з антенами і зрозумів, що вони зараз у цілковитому керуванні Центральної Орієнтуючої Станції. Він чув про ці шоломи, їх використовували в екстрених випадках, при пожежах.

Не можна було гаяти ані хвилини. Вузький прохід між будинками не дозволяв прошмигнути повз тих, хто біг навперейми. А дістатися пневмостанції годі було й думати, до того ж там вони, напевно, давно заблокували його ім’я. У пневмопоїзд не проникнеш.

Залишалася лише нейтральна смуга поруч і бар’єр. Габр глянув вгору, на магніт-блоки, що проносилися над головою. І там, ліворуч, далеко за бар’єром, через прірву, ледве помітний, виднівся наступний квадрат того самого рівня.

Габр підбіг до бар’єра – і люди з обох сторін у ту ж мить кинулися в його бік на поклик альфа-пучків, які включилися, варто йому було доторкнутися до металевих поручнів. Габр перемахнув через бар’єр і став ногою на залізний виступ колони. Внизу, на глибині сотні метрів, було видно сталеві дахи будинків наступного рівня.

– Сюди! Сюди! – почув він голоси.

Залізна перекладина проходила зовсім поруч, Габр ліг на неї і поповз під перекриття.

А в цей час повітря заповнювалося тріском гвинтопланів, що підлітали з усіх сторін.

Із газети «Голос Державного Об’єднання»

Почин механіків Третього заводу точних приладів квадрату Х-406-А5

Виконувати за хвилину шість операцій замість п’яти – з таким почином виступило відділення механіків Зігра Алка. Державний Уповноважений підприємства повідомив нашому кореспондентові, що Зігр Алк ось уже півжиття віддає свої сили Державному Об’єднанню, а значить, і всім нам. Він виростив і виховав гідну зміну, двох синів, майстрів третього і четвертого рівнів, які обіцяють обігнати батька вже в наступній третині.

Як же вдається династії Зігра Алка досягати таких значних результатів? Герої нашої замітки не роблять із цього секрету: швидше вони почали працювати завдяки наполегливим заняттям кінетикою. На заняттях у Будинку Вдосконалення Зігр Алк і його сини досягли чудової точності рухів. Коефіцієнт економії сил становить у них у середньому 20,3. Приблизно від чверті зайвих рухів вдалося звільнитися завдяки рекомендаціям Навчального Центру Інституту кінетософіі Академії виробничих дисциплін Державного Об’єднання. Віднедавна все відділення механіків третього заводу точних приладів, квадрат X-406-A5, почало відвідувати курси кінетики. Імена багатьох із них вже звучать вранці в зоні почесної чутності підприємства.

Добр Тік

Про вибори до чверті квадратів

Вибори в чверті квадратів – важлива подія в житті кожного громадянина Державного Об’єднання. Повним ходом підготовка до неї ведеться у всіх цивільних комітетах регіональних Нарад. У зв’язку з цим виникає ряд проблем і питань, на одному з яких ми і хотіли б зупинитися.

Не секрет, що останнім часом у суспільстві стали поширюватися думки про те, що, мовляв, вибори перших нижчестоящих, а не самих голів не відповідають ідеалам демократії. Преса у нас, принаймні, демократична, і тому ми не відмовили собі в задоволенні звернутися з подібним питанням до юридичного Помічника секретаря Першого нижчестоящого Вищої Державної Наради Біола Анра. Ось що нам відповів шановний Біол Анр:

– Це ви дуже добре зробили, що відгукнулися на сумніви і думки пересічних жителів. Думки народжуються постійно, вони не можуть не народжуватися, і важливо, щоби люди не дивувалися з приводу того чи іншого, а розуміли, що і навіщо відбувається. Ви абсолютно правильно помітили, що вже багато числень поспіль у нас проводяться вибори не самих Голів, а Перших і так далі нижчестоящих. Чому ж всі ми не вибираємо Голів? Питання законне і вимагає не замовчування, а пояснення.

Далі шановний Помічник сказав:

– Що таке Державне Об’єднання? Це складна система, в якій благополучно існують мільйони й мільйони людей. Начинена вона величезною кількістю будівель, техніки, електроніки і так далі. Керує цією складною системою на кожному рівні Голова, не він один, звичайно, але важелі управління мають бути в чиїхось одних «вищих» руках. Досить уявити двох або трьох людей, кожен із яких тягне в свою сторону «свій» важіль – і ось вам кінець усього. Зупиняться пневмопоїзди, вріжуться в будинки гвинтоплани, злетять із рейок магніт-блоки. Ми всі відразу загинемо.

Тепер запитаємо себе: що це має бути за людина, в чиїх руках