Читати книгу - "Книга про причини"

163. Et significatio eius est unitas eius, non quia unitas eius sit sparsa in ipso, immo est unitas eius pura, quoniam est simplex in fine simplicitatis.

164. Si autem aliquis vult scire quod prima est dives, proiciat mentem suam super res compositas et inquirat de eis inquisitione perscrutata. Inveniet enim omne compositum diminutum, indigens quidem aut alio aut rebus ex quibus componitur. Res autem simplex […] una quae est bonitas, est una et unitas eius est bonitas et […] bonitas eius est res una.

165. Illa ergo res est dives maius quae influit, et non fit influxio super ipsam per aliquem modorum. Reliquae autem res intellectibiles aut corporeae sunt non divites per seipsas, immo indigent uno vero influente super eas bonitates et omnes gratias.

166. Causa prima est super omne nomen quo nominatur.

167. Quoniam non pertinet ei diminutio neque complementum solum: quoniam diminutum est non completum et non potest efficere operationem completam, quando est diminutum. Et completum apud nos, quamvis sit sufficiens per seipsum, tamen non potest creare aliquid aliud neque influere a seipso aliquid omnino.

162. Перше — багате саме через себе, і багатшого [за нього] немає.

163. Доведенням цього є його єдність. Не тому, що його єдність розпорошена в ньому: це, радше, його чиста єдність, бо воно просте граничною простотою.

164. Якщо ж хтось хоче пізнати, що перша [причина] є багата, нехай помислить складені речі й дослідить їх пильним дослідженням. Він-бо виявить, що кожне складене — ущербне, бо потребує або [чогось] іншого, або речей, з яких складається. А от проста річ, єдина, котра є благом, — єдина, і її єдність — благо, і благо її — єдина річ.

165. Отож ця річ — багата, більша, така, що проливає; а от на неї не стається жодного проливання у жоден спосіб. Інші ж умоглядні чи тілесні речі — самі по собі не багаті, а радше потребують єдиного та істинного, котре проливає на них блага та всякі милості.

166. Перша причина — понад усяке ім'я, яким її іменують[127].

167. Адже її не стосується жодна ущербність, ані навіть повнота. Бо ущербне — неповне і не може учиняти повного діяння, коли воно ущербне; а те, що для нас повне, — хоча й достатнє само по собі, проте цілковито нездатне творити щось інше або щось із себе проливати.

168. Si ergo hoc ita est [apud nos], tunc dicimus quod primum non est diminutum neque completum tantum, immo est supra completum.

169. Quoniam est creans res et influens bonitates super eas influxione completa, quoniam est bonitas cui non est finis neque dimensiones.

170. Bonitas ergo prima implet omnia saecula bonitatibus; verumtamen omne saeculum non recipit de illa bonitate nisi secundum modum suae potentiae.

171. Iam ergo ostensum est et manifestum quod causa prima est super omne nomen quo nominatur et superior eo et altior.

172. Omnis intelligentia divina scit res per hoc quod ipsa est intelligentia, et regit eas per hoc quod est divina.

173. Quod est quia proprietas intelligentiae est scientia, et non est eius complementum et integritas nisi ut sit sciens. Regens ergo est Deus, benedictus et sublimis, quoniam ipse replet res bonitatibus. Et intelligentia est primum creatum et est plus similis Deo sublimi, et propter illud regit res quae sub ea sunt. Et, sicut Deus, benedictus et excelsus, influit bonitatem super res, similiter intelligentia influit scientiam super res qua sunt sub ea.

174. Verumtamen, quamvis intelligentia regat res quae sunt sub ea, tamen Deus, benedictus et sublimis, praecedit intelligentiam per regimen et regit res regimine sublimioris et altioris ordinis quam sit regimen intelligentiae, quoniam est illud quod dat intelligentiae regimen.

168. А якщо так, то й кажемо, що перше — не ущербне, і навіть не просто повне, а понад повнотою.

169. Бо воно творить речі й проливає на них блага повним пролиттям, оскільки само є благом, якому ні межі, ні виміру.

170. Отож перше благо наповнює благами всі віки; однак кожен вік приймає від цього блага лише мірою своєї здатності.

171. Отож показано і унаочнено, що перша причина — понад усяке ім'я, яким її іменують, бо вона — вища і величніша від нього.

172. Всякий божественний ум пізнає речі завдяки тому, що він — ум, і править ними завдяки тому, що він — божественний.

173. Це тому, що пізнання є властивістю ума, і його повнота й цілісність — не інакше, як у тому, щоб пізнавати. Править — Бог, благословенний і вишній, бо Він наповнює речі благами. А ум — то перше сотворене, найподібніше до вишнього Бога[128]; тому й править речами, котрі попід ним. І як благословенний і вишній Бог проливає блага на речі, подібно ж і ум проливає пізнання на речі, котрі попід ним.