Читати книгу - "Тільки разом"

Як і вимагав психолог, друзі прийшли на прийом у четвер.

— Доброго ранку, Андре! Як самопочуття, як ваші справи? — запитав лікар, відчиняючи двері.

— Доброго ранку, — кволо привітався хлопець. — Самопочуття як і раніше — тахікардія й безсоння. Справи… Що конкретно вас цікавить?

— Навчання, наприклад.

— Об’єктивно — я міг би навчатися краще. Хоча мої батьки переконані, що я дуже багато знаю, випереджаю в розвитку своїх однолітків і майже не відпочиваю, я певен, що через вплив різноманітних другорядних факторів я використовую час і свій інтелектуальний потенціал нераціонально.

— Ви — перфекціоніст?

Андре не відповів, дивлячись у район сонячного сплетіння лікаря.

— Ви в поганому гуморі сьогодні?

— А що, не помітно?! — кинула на чоловіка сердитий погляд Кет.

Хлопець зітхнув.

— Я не вважаю за потрібне відповідати на риторичні питання.

— Добре, як скажете! — роблено посміхнувся психолог. — Ви виконали моє завдання?

— Так.

— І які ж результати?

— Негативні.

— Чому?

— Я не дізнався нічого, що стало б мені в нагоді. Крім того, нова інформація мене засмутила.

— Що саме ви дізналися?

Андре пильно подивився на чоловіка й заперечно хитнув головою.

— Я не видаю секретів.

— А Кет знає?

— Здогадується.

— Хіба вона не читає думки?

Кет голосно фиркнула.

— Звісно, друг інколи може вгадувати думки, — тоном, яким дорослі розмовляють із нерозумними дітьми, мовив Андре. — Але зазвичай друг просто вловлює настрій.

— Хіба на Кет розповсюджуються банальні правила?

— Деякі, — після короткої паузи відповів хлопець.

— Які саме?

— Кет відчуває так, як і звичайні люди. Кет поводиться з людьми так, ніби вона — звичайна людина. Але вона має кілька значних переваг: не вживає їжу, не хворіє, не спить, вільно пересувається у просторі, легко може визначити місцезнаходження будь-якої людини.

— Безліч протиріч! — констатував психолог.

— Я знаю, — байдуже відповів Андре.

— Кет — матеріальна?

— Ні.

— Якщо вона нематеріальна, як вона може відчувати те саме, що й матеріальні істоти? Як влаштовані її рецептори, якщо вони взагалі існують? Якщо вона відчуває те саме, що й ми, то відчуває й голод, але ви кажете, що вона не вживає їжі! Які процеси відбуваються в її організмі, якщо можна так висловитися? Як вона мислить, якщо в неї немає фізичного мозку? Вона існувала завжди? Хто і як створив її? Її життя кінечне?

— Він би ще запитав, що первинне — матерія чи свідомість?! — усміхнулася Кет.

— І не кажи! — тінь посмішки промайнула на обличчі Андре.

— Що не казати? — насторожився мсьє Деказ.

— Мій коментар стосується не вашої тиради, а зауваження Кет, — пояснив Андре.

— І що вона сказала?

— Що вам, певно, не дає спокою основне питання філософії, — насмішкувато мовив хлопець.

— Давайте по суті! — не стримавшись, сердито вигукнув чоловік. — Об’єктивно: Кет — реальна?!

— Настільки, наскільки реальні наміри, мрії, страхи, творчі фантазії, найгеніальніші ідеї, минуле й майбутнє.

Психолог відкинувся на спинку крісла і глибоко вдихнув.

— Ви — хитрий, юначе! — сказав мсьє Деказ. — Неначе Сократ.

— Сприймати як комплімент? — підняв брову Андре.

— Як діагноз! — лукаво посміхнувся психолог.

— Якщо чесно, я дуже багато думав над тим, про що ви запитали, — зізнався Андре. — Вивчав відповідну літературу, консультувався у спеціалістів із різних галузей науки. Але я не знайшов остаточної й вичерпної відповіді на жодне своє запитання. І Кет нічим не може мені допомогти. У цьому вона також схожа на людину — як і ми всі, вона не знає хто вона, звідки й куди іде.

— І ви змирилися?

— Змирився. Є в житті головне й другорядне. Мені досить, що вона поряд зі мною.

Кет сонячно посміхнулася й мимоволі кивнула.

— Завжди?

— Майже.

— Коли вам погано…

— Так.

— І коли добре?

— Так.

— А якщо ви захочете побути самі?

— Вона відчує й залишить мене. Я побуду сам, знаючи, що я не один.

— А потім?

— Потім вона повернеться, коли відчує, що я її потребую.

— А якщо не відчує?

— Я покличу.

— А якщо вона не прийде?

Андре скоса поглянув на Кет. Дівчина, кинувши виразний погляд на психолога, покрутила пальцем біля скроні.

— Прийде!

— І