Читати книгу - "Книга імен"

— Отже, уламки розлетілися по всесвіту. Містики кажуть, що кожен із них був захований у шкаралупу, яка приховувала їхнє світло, і завдання людей — розколоти ці шкаралупи й повернути божественне світло знов у світ.

Вона встала з ліжка й закрокувала туди-сюди.

— Не сподівайтеся зрозуміти це все відразу, Девіде. Кабала надзвичайно складна. Повірте, мої знання в кращому разі поверхові. Потрібні роки сумлінного навчання, щоб дістати хоча б загальне уявлення про це все. Саме тому в минулому кабала завжди була таємницею.

— Здається, знавці кабали мають щось спільне з гносеями, — задумливо зауважив Девід.

— О так. По-перше, це таємничість. А також палке бажання возз'єднатися з Богом. — Вона зупинилась і подивилася на нього. — Але уявлення про світ і призначення людства в знавців кабали та гносеїв діаметрально протилежні. Кабала вчить, як дати світові світло й добро. Завдання людей — зробити світ кращим, а не знищити.

— Нарешті. Це те, що я пам'ятаю з гебрейської — тік-кун олам. Зобов'язання виправити світ, зробити його кращим.

— Саме так. — Йаель обперлась об стіл. — А ось іще одна відмінність. Гносеї втлумачують дітям змалечку, що матеріальний світ — це зло. Кабалу ж традиційно вивчають лише одружені чоловіки, яким за сорок і які перед тим багато років вивчали Тору.

— Мадонна явно не відповідає цим критеріям.

Вона посміхнулась:

— Як і багато інших, що намагаються зробити з кабали поп-релігію. Кабалу неможливо відділити від юдаїзму, від вивчення Тори. Це завжди було взаємопов'язано.

— Що ж, мені ще немає сорока і я вже не одружений, однак і досі хочу знати, що спільного це дерево має з Таро.

— Терпіння вам начебто зовсім не властиве?

— Принаймні не тоді, коли моя донька в небезпеці.

Йаель торкнулася рукою й досі мокрого волосся.

— Ми вже майже дійшли до цього. — Вона поклала карту йому в руки.

— Десять сефірот — десять кіл — символізують рівні духовності. Двадцять дві лінії, що їх сполучають, — це шляхи, якими йдуть містики, щоб підвищити духовну свідомість.

Девід потер скроні. У потилиці легенько застугонів біль.

— Зрозуміло.

— Добре. Десять сефірот, двадцять два шляхи — і двадцять дві літери в гебрейському алфавіті. У Старших Арканах Таро двадцять дві карти. Число десять у Таро теж важливе... Що з вами?

Девід тер скроні. Здавалося, його прострелює шалений біль.

— З вами все гаразд? — допитувалася Йаель. Вона пішла до ванної, щоб набрати в склянку води.

Девідові страшенно хотілося заплющити очі. Цей біль його добивав. Він змусив себе подивитися на годинник.

Час іти на зустріч із Джаддом. Чому й досі нічого не чути від Гатча? Він побачив, що Йаель тримає в руці склянку з водою і стурбовано дивиться на нього.

— Голова болить, — пробелькотів він і раптом зірвався з ліжка. Кинувся до своєї сумки й витяг щоденник.

Персі Ґаспард.

Схопивши зі стола ручку, він швидко перегорнув усі списані сторінки й нашкрябав у кінці нове ім'я.

— Персі Ґаспард, — вимовив ледь чутно. Йаель підійшла й зазирнула йому через плече на останнє ім'я в щоденнику. Поряд Девід поставив дату.

— Я подзвоню Аві, скажу, нехай пошукає його серед тих імен, які ми розшифрували, — швидко сказала вона. — Він перевірить, чи цей чоловік іще живий.

Може, й неживий. А може, саме в цю мить на нього полюють... — подумав Девід.

— Принагідно скажу йому, — додала Йаель із телефоном біля вуха, — нехай займеться вашим паспортом — на той випадок, якщо ваш знайомий не зможе допомогти.

Заточуючись, Девід пішов до ванної і плеснув в обличчя холодної води.

— Час іти, — вимовив, повернувшись до кімнати. Поклав щоденник назад у сумку, згріб із ліжка всі рабинові талісмани та вкинув туди ж.

— Про всяк випадок, беремо це все з собою. — Девід глибоко вдихнув повітря й узявся за клямку. — Ну що, ви готові вийти у всесвітній потоп?

Йаель одягла все ще мокрий зелений піджак і знизала плечима.

— Шкода, що надворі не чекає Ной зі своїм ковчегом. — Вона швидко пройшла повз нього у відчинені двері.

овні Джадд Вонамейкер скидався на сільського лікаря. Це був огрядний чоловік із поріділим волоссям, акуратно підстриженою сивою борідкою й носом Санта-Клауса на серйозному обличчі. Девідів батько завжди казав, що якби Джадда колись не переобрали до сенату, то він легко міг би стати таксистом у Нью-Йорку, і був би неперевершений, бо їздить, як каскадер, і знає тисячу анекдотів, які завжди охоче