Читати книгу - "Загадковий нічний інцидент із собакою"

Батьком. Раніше його тримали в зоомагазині, а навколо його талії був одягнений металевий обруч, як у книжках про піратів.

2. ПАТАГОНСЬКІ МОРСЬКІ ЛЕВИ, яких звуть Диво й Зірка.

3. МАЛІКУ — це Орангутанг. Він мені сподобався, оскільки лежав у чомусь на кшталт гамака, зробленого із зелених смугастих штанів від піжами, а на синій пластиковій табличці біля клітки було написано, що він сам зробив цей гамак.

Потім ми зайшли в кафе, і Батько замовив камбалу зі смаженою картоплею, яблучний пиріг із морозивом і чайник чаю з бергамотом, а я їв свої сендвічі й читав путівник по зоопарку. Тоді Батько сказав:

— Крістофере, я тебе дуже сильно люблю. Ніколи цього не забувай. І я знаю, що інколи в мене зриває дах. Я знаю, що серджуся. Я знаю, що кричу. І знаю, що не повинен цього робити. Але я так поводжуся тільки тому, що боюся за тебе, бо не хочу, аби ти нажив собі лиха, не хочу, щоби тобі було боляче. Ти мене розумієш?

Я не знав, чи розумів його. Тож я відповів:

— Я не знаю.

— Крістофере, ти розумієш, що я тебе люблю? — спитав тоді Батько.

— Так, — відповів я, оскільки якщо ти когось любиш, то допомагаєш йому не нажити лиха, піклуєшся про нього й не брешеш йому, а Батько допомагає мені, коли в мене бувають неприємності, як то коли я потрапив до поліцейського відділка, і він піклується про мене, бо готує мені їсти, і він ніколи мені не бреше, а це означає, що він мене любить.

Потім Батько підняв праву руку й розвів віялом пальці, і я підняв ліву руку й розвів віялом пальці, і ми торкнулися пучками.

Потім я дістав зі своєї сумки аркуш паперу й накреслив карту зоопарку по пам’яті, як вправу. Ось який вигляд мала ця карта:1011

1 Лангур — це Мавпа Старого Світу.

2 Куон — це Індійський Дикий Собака, і він схожий на лиса.

Потім ми пішли дивитися на жирафів. І запах їхніх каль нагадував запах, який був у клітках із пустельними щурами, яких ми колись тримали в школі, а коли вони бігали, то їхні ноги були такими довгими, що здавалося, наче вони рухалися в уповільненій зйомці.

Потім Батько сказав, що треба їхати додому, поки на дорогах немає заторів.

139

Мені подобається Шерлок Голмс, але не подобається сер Артур Конан Дойл, який написав оповідання про Шерлока Голмса. Це тому, що він не був схожий на Шерлока Голмса й вірив у надприродне. А коли він зістарився, то приєднався до Спілки спіритуалістів, отже, він вірив, що з мертвими можна розмовляти. Це тому, що під час Першої світової війни його син помер від грипу, а сер Артур Конан Дойл все одно хотів із ним спілкуватися.

А 1917 року сталася одна визначна подія під назвою Інцидент із Феями з Коттінглі. Дві кузини, одну з яких звали Френсіс Ґріффітс, і їй було 9 років, та Ельзі Райт, якій було 16 років, сказали, що інколи вони гралися з феями біля струмка під назвою Коттінглі-Бек, і за допомогою камери батька Френсіс вони зробили 5 знімків з феями, на кшталт:

Але це були не справжні феї. Це були малюнки на папері, які кузини вирізали й поприпинали булавками, оскільки Ельзі дуже добре малювала.

Гарольд Снеллінг, який був експертом з підроблених фотографій, сказав:

«Ці танцюючі фігури не з паперу й не з тканини, їх не домальовано на тлі фотографії, але що вражає мене найбільше, так це те, що фігури рухалися під час того, як робився знімок».

Але він сказав дурницю, оскільки папір міг би рухатися під час того, як робився знімок, а час експонування був дуже довгий, оскільки на тлі фотографії видно невеликий водоспад і потік води зовсім розмитий.

Потім сер Артур Конан Дойл дізнався про ці фотографії, написав статтю до журналу під назвою «Стренд» і заявив, що він вірить у автентичність знімків. Але він також сказав дурницю, оскільки якщо поглянути на фотографії, то можна побачити, що ті феї дуже схожі на фей, яких малювали в старих книжках, що в них є крила, сукні, гетри й черевики, а це схоже на те, якби на землю прилетіли інопланетяни й вони були би схожі на далеків з «Доктора Хто», або на імперських штурмовиків із Зірки Смерті в «Зоряних війнах», або на маленьких зелених чоловічків, яких малюють у мультиках про прибульців.

А 1981 року чоловік на ім’я Джо Купер узяв інтерв’ю в Ельзі Райт і Френсіс Ґріффітс і написав статтю до журналу під назвою «Анексплейнд», і Ельзі Райт сказала, що всі 5 фотографій були підроблені, а Френсіс Ґріффітс підтвердила, що 4 були підроблені, а одна справжня. Вони сказали, що Ельзі змалювала фей із книжки під назвою «Подарункова книжка принцеси Мері» Артура Шепперсона.