Читати книгу - "Хранитель забутих речей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Бомбардир жбурнув Юніс рукопис, немов гнилу рибу. Дуглас нарешті заворушився у своєму кутку. Він роззирнувся навколо старечими очима молочного кольору, вирішив, що тут усе знайоме й безпечне, і зосередив рештки своєї енергії, щоб ворухнути кінчиком хвоста. Юніс підбігла до пса, поцілувала теплу зі сну голову і пригостила свого улюбленця пончиком, уже покраяним на тарілці, згідно з його вимогами. Дуглас тепер мав нічогенькі претензії щодо їжі. Але вона не забула про гнилу рибу.
— Що це?
Бомбардир картинно зітхнув:
— Це називається «Кмітливість і снобізм».
— Уже інтригує.
— Ну, одним словом, це livre terrible[36] моєї любої сестрички. Вона про п’ятьох дочок збанкрутілого футбольного менеджера. Мати постановила повидавати їх заміж за поп-зірок, зірок футболу чи якихось інших заможних дядечок. Вона привозить свій виводок на місцевий мисливський бал, де найстаршу Дженет запрошує до танцю спеціальний гість — молодий, вродливий власник готелю містер Бінго. Її сестра Іззі знайомиться з його загадковим другом, містером Арсі, всесвітньо відомим піаністом, але він вважає, що витівки «Юних Фермерів» на публіці вульгарні й неприпустимі, тому відмовляється заспівати з Іззі дуетом у караоке. Вона обзиває його снобом і, розгнівана, тікає з балу. Щоб трохи скоротити цю до болю знайому історію, скажу, що наймолодша дочка тікає до Марґейта з футболістом другого складу, там вони обмінюються татуюваннями. Вона вагітніє і закінчує свою епопею в житлових кімнатах Пекгема.[37] Незважаючи на добромисні, але дещо бундючні перешкоди з боку містера Арсі, Дженет таки виходить заміж за містера Бінго, а містер Арсі починає створювати чудову музику з Іззі, хоч його агент проти такої співпраці.
Юніс уже не могла всидіти з серйозним обличчям і вибухнула реготом, вітаючи останню літературну крадіжку Порші. Бомбардир безжально говорив далі:
— Двоюрідний брат невдатних дівуль містер Коффінс, учитель релігії в надзвичайно дорогій і абсолютно некомпетентній приватній школі для дівчат, пропонує одружитися з будь-якою сестрою, котра погодиться, але, на превеликий жаль їхньої матері, ніхто з її дочок не спокушається на смердючий подих і опуклий пуп цього типа. Він, щоб помститися, бере шлюб з іншою кузиною Чармін. Чармін рада вийти заміж хоч і за такого, бо у неї самої ростуть тоненькі вусики й у свої двадцять один з половиною вона досі ходить у дівках.
— Бідна Чармін. Якщо їй випадає задовольнятися смердючим подихом і опуклим пупом у двадцять один з половиною, яка надія залишається для мене майже в тридцять один?
Бомбардир усміхнувся:
— Я впевнений, ми можемо знайти тобі гарного містера Коффіна твоїх років, якщо ти дійсно цього бажаєш.
Юніс пожбурила в нього скріпку для паперу.
Того вечора вона прогулювалася садом біля безладного помешкання Бомбардира, поки він готував їхню вечерю під пильним наглядом Дугласа. Вона ніколи не вийде заміж. Тепер Юніс знає це напевно. Вона не може вийти заміж за Бомбардира, а більше ніхто їй не потрібен, отож нічого морочити собі голову. У минулому вона не відмовлялася йти на побачення з симпатичними молодиками, які її запрошували, інколи доходило навіть до кількох зустрічей. Та Юніс завжди відчувала: так нечесно. Кожен чоловік для неї — другий після Бомбардира, але ніхто не заслуговує вічно наздоганяти примарний ідеал. Стосунки з іншими чоловіками для неї могли бути лише дружбою і сексом, не коханням, але жодну дружбу не порівняти з тією, яку вона мала з Бомбардиром. Зрештою Юніс припинила ходити на побачення. Вона згадала їхню подорож до Брайтона на свій двадцять перший день народження. Чудовий день, наприкінці якого їй розбили серце. По дорозі додому, сидячи у вагоні коло чоловіка, котрого вона палко кохала, Юніс стримувала сльози, знаючи, що вона ніколи не стане годящою дівчиною для Бомбардира. Не існує підходящої дівчини для Бомбардира. Але вони друзі, найкращі друзі. Для Юніс так ліпше, ніж не мати його зовсім у своєму житті.
Помішуючи соус «болоньєзе» на кухні, Бомбардир подумки повернувся до їхньої розмови в офісі. Юніс — приголомшлива молода жінка, з гострим розумом, дотепна, до того ж має дивовижну колекцію капелюшків. Просто ганьба, що до неї ніколи не будуть залицятися, і вона не пожбурить одну зі своїх вишуканих чашок у чоловіка, який би на те заслуговував.
— Це тебе зачіпає!? — він прямолінійно думав уголос, радше стверджуючи, ніж запитуючи. Ставити таке запитання здавалося тупістю.
— Що мене зачіпає? — Юніс з’явилася у дверях, розмахуючи багетом, як кондукторським жезлом, і відпиваючи ковток червоного вина.
— Не мати вродливого хлопця з червоною спортивною машиною, органайзером Filofax та квартирою в Челсі?
Юніс рішуче відкусила кінчик багету:
— У мене є ти і Дуглас. Чого ще бажати?
Розділ 18— Леді не хоче забирати це назад.
Саншайн поставила чашку і блюдце на стіл навпроти Лори.
— Краще зберегти їх для любенької чашечки чаю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хранитель забутих речей», після закриття браузера.