Читати книгу - "Кваліфікація повторності злочинів"

сукупність злочину. Повторність, яка передбачена Особливою частиною КК, виражена в неодноразовості, повторності злочинів (повторність у вузькому значенні), систематичності, вчинення злочину у вигляді промислу та у спеціальному рецидиві[168].

Залежно від норм кримінального законодавства, Г. Г. Криволапов також класифікує повторність злочинів відповідно до Загальної та Особливої частин[169]. Особливість його класифікації полягає в тому, що він називає її повторенням, а не повторністю, відносячи до неї лише випадки, коли два злочини чи більше вчиняються винним до засудження його хоча б за один із них, тобто до винесення обвинувального вироку за попередній злочин.

Висувають також як критерій класифікації кримінально-правове значення і визначають повторність, передбачену Загальною та Особливою частинами, яка має місце, коли особа після вчинення злочину, за яким зберігаються кримінально-правові наслідки, вчиняє новий злочин[170]. Т. Е. Караєв як критерій класифікації бере різні правові наслідки кожного з видів множинності злочинів[171]. Він поділяє загальну повторність на повторність злочинів, яка характеризується різночасовим вчиненням не менше, як два тотожні чи однорідні злочини, коли це прямо передбачено законом, а при неодноразовості, систематичності й промислі — тотожні злочини, вчинені однією особою за відсутності факту засудження. У той же час учений виділяє як окремий вид спеціальний рецидив (порівнює його із кваліфікованим видом повторності), а також реальну сукупність, до якої зараховує вчинення різнорідних злочинів або й однорідних, якщо особа раніше не засуджувалась за жоден із них, а загальний рецидив — за наявності таких же умов, за винятком наявності судимості за один із цих злочині[172].

На думку В. Д. Філімонова, повторність поділяється на три види: повторне вчинення злочинів до засудження за перший злочин, повторне вчинення злочину після засудження за перший злочин і змішаний вид повторності, який об’єднує два попередні види[173]. В. П. Малков не визнає змішаного виду повторності злочинів. Коли особа після засудження вчиняє два чи більше суспільно небезпечних діянь, то має місце другий вид повторності, а саме рецидив[174].

В. П. Малков як основу класифікації видів повторності злочинів пропонує використовувати різні критерії. Як один із них висуває характер вчинених діянь, що утворюють повторність і розподіляє їх на:

— повторність тотожних злочинів, яку в деяких випадках враховують як кваліфікуючу ознаку, а в інших вона є лише обтяжуючою обставиною при призначені покарання;

— повторність однорідних злочинів, яка прямо вказана в законі, також має значення як кваліфікуюча ознака, а в інших випадках — обтяжуюча обставина при призначені покарання;

— повторність різнорідних злочинів, що враховується як обтяжуюча обставина призначення покарання[175].

Ще одним критерієм для класифікації повторності є наявність чи відсутність засудження особи за вчинення злочину. Тут виділяють два основні види повторності злочинів:

1) повторність злочинів, яка не пов’язана з попереднім засудженням особи;

2) повторність злочинів після засудженням за раніше вчинений злочин.

Своєю чергою, повторність, не пов’язану з попереднім засудженням, В. П. Малков поділяє залежно від характеру вчинених злочинів на неодноразовість (вчинення тотожних злочинів, що поділяється залежно від кількості вчинених дій на систематичність та вчинення злочину у вигляді промислу) та сукупність злочинів (до якої відносить реальну сукупність)[176].

Як критерій класифікації повторних злочинів В. П. Малков наводить форму вини та виокремлює повторність:

— умисних злочинів;

— необережних злочинів;

— різних за формою вини злочинів.

До речі, перші два критерії використовують й інші вчені. Скажімо, за критерієм наявності попередньої судимості виділяють повторність злочинів, яка:

1) не пов’язана із засудженням суб’єкта за раніше вчинений злочин (фактична повторність);

2) пов’язана із засудженням за раніше вчинений злочин (рецидив злочинів).

Фактичну повторність можна визначити як таку форму множинності, що полягає у вчиненні кількома окремими діяннями в різний час (або в різних ситуаціях) кількох тотожних, однорідних або різних злочинів, за жоден з яких — на момент вчинення останнього діяння — особа не була засуджена[177].

Сутність фактичної повторності розкривається через аналіз її видів, певний характер злочинів, які її утворюють. Фактична повторність поділяється на повторність тотожних злочинів та повторність однорідних злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК України йдеться про повторність тотожних злочинів, тобто передбачених однією ж статтею або частиною статті КК, а в ч. 3 ст. 32 КК України — про повторність однорідних злочинів, передбачених у різних