Читати книгу - "Моє життя та праця, Генрі Форд"

споруджені для цього дерев’яні бараки. Всі вони, за можливості, працюють на свіжому повітрі.

Під час останнього статистичного підрахунку у нас працювало 9563 людини, які стоять у фізичному стосунку нижче середнього рівня. З них 123 були з поніве­ченою або ампутованою кистю чи рукою. Один утратив обидві руки, четверо були цілком сліпі, 207 майже сліпі на одне око, 37 глухонімих, 60 епілептиків, четверо позбавлених ступні або ноги. Решта мали не такі значні ушкодження.

Для навчання різного типу робіт потрібні такі витрати часу: для 43% загального числа робіт достатньо одного дня, для 36% — від одного до восьми, 6% — від одного до двох тижнів, 14% — від місяця до року, 1% — від одного до шести років. Наприклад, така робота, як виготовлення інструментів і паяння, і зовсім вимагає особливого мистецтва.

Дисципліна всюди сувора. Дріб’язкових приписів ми не знаємо. До існуючих приписів, щиро кажучи, не можна причепитися. Довільні або несправедливі розрахунки виконуються наперед тим, що право розрахунку належить одному начальнику відділення особового складу, який ним користується рідко. Остання статистика ведеть­ся з 1919 року. Тоді зареєстрували 30 155 випад­ків змін в особовому складі. У 10 334 випадках люди були від­сутні більше десятьох днів, не даючи про себе знати, й унаслідок цього були викреслені зі списків. За відмову ви­конувати призначену роботу або за невмотивовані про­хання про переміщення звільнені ще 3702 людини. Відмова вчитися в школі англійської мови слугувала в 38-х ви­падках приводом для звільнення; 108 осіб вступили до війська; близько 3 тисяч перейшли на інші фабрики. Приблизно таке ж число виїхало на батьківщину, на ферми або на інші роботи, 82 жінки були звільнені тому, що працювали їхні чоловіки, а ми принципово не беремо за­міжніх жінок, чоловіки яких мають роботу. З усього цього великого чис­ла лише 80 осіб звільнили без­умовно; мотиви були такі: шахрайство в 56 випадках, ви­мога шкільного відділу в 20 випадках, небажання в чотирьох випадках.

Безумовно, треба бути суворим при невиправданих про­­гулах. Наші робітники не можуть приходити і йти, коли їм заманеться; їм завжди надається можливість просити начальника майстерні про відпустку; якщо ж хтось відсутній, не заявивши про це попередньо, то після повернення його мотиви строго перевіряються і в разі необ­хід­ності робітників спрямовують до медичного відділення. Якщо причини поважні, то він може повертатися до праці. В іншому випадку працівник може бути звільнений. При наймі на роботу питають лише ім’я, адресу і вік; одружений чи ні; число осіб, які перебувають на його утриманні, та чи працював раніше у «Форд Мотор Компані». Запитань про його минуле не задають. Але ми маємо так званий формуляр відмінностей, де кваліфікований робітник може вказати відділу особового складу характер свого колишнього ремесла. Таким чином ми завжди в змозі отримати фахівців безпосередньо в нашому виробництві. Водночас інструментальним майстрам і формувальникам відкривається, між іншим, і такий шлях до швидкого про­сування вгору. Мені знадобився одного разу швейцар­ський годинникар. Прислали картотеку — він виявив­ся зайнятим біля свердлильного верстата. Теплове відділення шукало досвідченого випалювача цегли. Він також виявився зайнятим біля свердлильного верстата і тепер слу­жить старшим інспектором.

Особистого спілкування у нас майже немає; люди виконують свою роботу і йдуть додому, врешті-решт, фабрика — не салон. Але ми намагаємося бути справедливими, й якщо у нас непопулярне рукостискання, адже ми не наймаємо спеціально джентльменів, то ми намагаємося, за можливості, запобігати ворожим стосункам. У нас є стільки відділів, що ми складаємо майже весь замкнутий світ; різного штибу людей приймають сюди, наприклад, забіяк. Войовничість — у природі людини, і здебільшого вона вважається приводом для негайного звільнення. Але ми переконалися, що цим не можна допомогти забіякам, вони лише зникають із нашого поля зору. Тому начальники майстерень стали винахідливими в вигадуванні покарань, які не завдають шкоди сім’ї винного і не займають самі по собі багато часу.

Неодмінною умовою високої працездатності та гуманної атмосфери виробництва є чисті, світлі та добре провітрювані фабричні приміщення. Наші машини стоять тісно одна біля одної — кожен зайвий квадратний фут простору означає, природно, певне підвищення витрат виробництва і разом із додатковими затратами транспорту, які виникають навіть у тому випадку, якщо машини відсунуті на 6 дюймів далі, ніж необхідно, вони лягають тягарем на споживача. При кожній операції точно ви­мі­рюється простір, потрібний робітникові; зазвичай його не можна обмежувати, бо це було б марнотратством. Але якщо він і його машина вимагають більше місця, ніж слід, то це також марнотратство. Тому наші машини розставлені тісніше, ніж на будь-який іншій фабриці в світі. Недосвідченій людині може здатися, що вони просто на­громаджуються одна на одну; однак вони розставлені за науковими методиками не лише в чергуванні різних операцій, а й відповідно до системи, яка кожному робітнику дає необхідний йому простір, але, за можливості, жо­дного квадратного дюйма — і вже, звісно, жодного квадратного фута — понад норму. Наші фабричні будівлі розплановані не у вигляді парків. Це тісне розташування у будь-якому разі вимагає максимуму запобіжних пристроїв і вентиляції.

Запобіжні пристосування на машинах — особлива річ. Жодна машина у нас, якою б великою не була її продуктивність, не вважається придатною, якщо вона не цілком безпечна. Ми не використовуємо жодної машини, яку вва­жаємо небезпечною; незважаючи на це, нещасні випадки іноді трапляються. Зумисне призначений для цього науково освічений чоловік досліджує причини кожного нещастя, і машини вивчають знову, щоб цілком виключити в майбутньому можливість таких випадків.

Коли будувалися наші старі будівлі, вентиляція не бу­ла така досконала, як тепер. У всіх нових будівлях колони стоять усередині порожні, через них випомповується зіпсоване повітря і надходить свіже. Цілий рік ми піклує­мося про підтримку можливо рівномірної температури, і вдень ніде немає потреби в штучному освітленні. Близько 700 осіб зайняті винятково чищенням фабричних примі­щень, мит­тям вікон і фарбуванням. Темні кути, які спокушають до неохайності, фарбують у біле. Без чистоти немає й моралі. Нетерпимість до неохайности у нас така ж, як і до недбалості у виробництві.

Фабрична праця не обов’язково має бути небезпечною. Якщо робітник змушений занадто напружуватися і дуже довго працювати, він переходить у стан духовного розслаблення, яке безпосередньо провокує нещасні випадки. Одна частина завдання в запобіганні нещасних випадків полягає в тому, щоб уникати такого душевного стану; інша частина — в тому, щоб запобігти недбаль­ству та захистити машини від безглуздих рук. За свідченням експертів, нещасні випадки головним чином поясню­ються такими причинами:

1) недоліки конструкції;

2) зі­псо­вані машини;

3) брак місця;

4) відсутність запобіжних пристроїв;

5) неохайність;

6) кепське освітлення;

7) погане по­вітря;

8) невідповідний одяг;

9) легковажність;

10) не­ві­гла­ство;

11) психічне розслаблення;

12) відсутність згур­това­ності в роботі.

З дефектами конструкції та машин, із браком місця, з неохайністю, з забрудненим повітрям та освітленням, із кепським станом духу та відсутністю згуртованості — з усім цим ми легко впоралися. Ніхто з наших людей не перевтомлювався